Page 50 - 4269
P. 50

Розділ 5.


                              Нові горизонти математики у ХІХ та ХХ століттях

                                    Розквіт і довершеність математики тісно пов’язані з добробутом держави

                                                                                                     Наполеон

                      З  ХІХ  ст..  починається  сучасний  період  розвитку  математики.  Поняття  «сучасний
                  період» має, зрозуміло, відносний характер, тому що наука постійно змінює уявлення про
                  сучасність  її  головних  ідей  та  практичних  досягнень.  Але  у  цьому  посібнику
                  використовується загальноприйнята на даний момент періодизація історії математики. У
                  ХІХ і ХХ століттях відбувся новий якісний і кількісний стрибок у розвитку математичних
                  наук. Появилися абсолютно нові галузі, і також появилися принципово нові напрямки в
                  традиційних галузях математики.

                      У цьому розділі спробуємо створити панораму розвитку математики від початку ХІХ
                  до  приблизно  середини  ХХ  ст..  В  зв’язку  з  величезною  кількістю  інформації  та  нового
                  наукового  матеріалу,  що  з’явився  за  останні  два  століття,    ми  зробимо  тільки  нарис  і
                  короткі  повідомлення  про  основні  досягнення  і  відкриття  у  математиці.  Матеріал
                  розміщено  у  хронологічному  порядку,  тобто  ми  спробуємо  подати  деякий  літопис
                  (зрозуміло, скорочений) математики ХІХ та ХХ століть. Наводяться не тільки відомості
                  про відкриття і досягнення в «чистій математиці», але і застосування математичних ідей
                  та  методів  у  інших  галузях  науки  і  техніки,  які  починаючи  з  XVIII  ст.  все  більше
                  «математизуються».  Особливо  це  стосується  теоретичної  механіки  та  похідних  від  неї
                  наук, які буквально просякнуті математикою.

                      Характерні особливості нового періоду розвитку математики з великою визначеністю
                  почали  проявлятися  з  самого  початку  ХІХ  століття.  ХІХ  ст.  розпочалося  з  виходу
                  видатного  твору  К.  Ф.  Гаусса  «Арифметичні  дослідження»  (1801  р.),  в  якому  автор
                  розвинув  теорію  порівнянь,  теорію  подання  чисел  квадратичними  формами,  а  також
                  розв’язав  ряд  інших  питань  теорії  чисел  та  алгебри.  У  1802  р.  Монж  і  Ж. Н. П.  Ашетт
                  видають  свій  систематичний  курс  аналітичної  геометрії.  У  1803р.  виходить  праця
                  Л. Карно  «Геометрія  розміщення»,  в  якій  висловлюються  деякі  ідеї  майбутньої  науки
                  топології. Буквально кожний рік починають виходити видатні математичні праці, в яких
                  або розвиваються і узагальнюються попередні теорії, або висловлюються принципово нові
                  ідеї.

                      У  1805  р.  французький  механік  і  математик  Ж.М.  Жаккард  створив  першу  у  світі
                  систему  автоматичного  керування  ткацьким  верстатом  з  допомогою  перфокарт,  що
                  явилося прообразом створених у ХХ ст.. систем автоматичного програмованого керування
                  виробничими  процесами  з  допомогою  комп’ютерів.  У  1806  –  20  рр.  Лежандр  і  Гаусс
                  розробили метод найменших квадратів у зв’язку з задачею обробки результатів вимірів.

                      У 1807 р. Т. Юнг вперше ввів модуль пружності (модуль Юнга) і дослідив пружну та
                  не  пружну  деформації.  Він  також  розвинув  теорію  згину  балок,  теорію  ударного
                  руйнування  твердих  тіл  та  ін.,  що  стало  початком  дисципліни  «опір  матеріалів»  та
                  будівельної  механіки.  У  цьому  ж  році  Монж  створив  метод  характеристик  для
                  розв’язування  диференціальних  рівнянь  з  частинними  похідними.  У  наступному  році
                  виходить  трактат  А.  А.  Бетанкура  і  Х.  М.  Ланца  «Курс  побудови  машин»  -  перший
                  підручник з теорії кінематики та теорії механізмів.


                                                                50
   45   46   47   48   49   50   51   52   53   54   55