Page 110 - 4201

Ультраабісаль (хадаль) – зона, що розташована глибше ніж 6500м і
приурочена до глибоководних жолобів.
Супралітораль, літораль і сублітораль утворюють неритову область;
епібатіаль і батіаль - батіальну область; абісаль і ультраабісаль – абісальну
область.
Неритова область (шельф). Це відносно мілководна частина дна, яка

прилягає до суші. Верхньою межею шельфу є берегова лінія, а нижньою – лінія
перегину у рельєфі дна до більш стрімкого материкового схилу. Для неритової
області характерні невеликі тиски, рух води, хороше проникнення сонячного
світла. Тому, тут існує безліч різноманітних рослин і тварин. Найбільш
заселеною є верхня частина шельфу, куди проникає світло. Температура води
залежить від широти, на якій знаходиться басейн, і від пори року. У верхній
частині неритової області виникає окислювальне середовище. Тому, тут існує
безліч різноманітних рослин і тварин. Найбільш заселеною є верхня частина
шельфу, куди проникає світло.
Відклади шельфу представлені: уламковими, органогенними, хемогенними
і вулканогенними утвореннями. Уламкові осади складені грубоуламковим
матеріалом (брили, валуни, щебінь, галька, гравій). Органогенні відклади
поділяються на карбонатні і кременисті. Органогенні відклади складаються на
одну третину з органічних решток. Кременисті осади - це радіолярієві і
діатомові мули. Карбонатні відклади більш різноманітні. Хемогенні відклади
включають карбонатні, кременисті, залізисті, марганцеві породи, а також
глауконіт і фосфорити. Вулканогенні утворення шельфу представлені
підводними ефузивами, туфами, туфопісковиками.
Батіальна область (континентальний схил). У бік океану шельф
змінюється континентальним схилом і опускається на значну глибину. Кут
о
о
нахилу складає 3-5 , а інколи - 10-30 . Схили можуть бути: пологі з рівною
поверхнею, круті, розсічені каньйонами, ступеневі. На материкових схилах
накопичуються переважно алевритовий і глинистий мул, рідко пісок і
біогенний мул. Органічний світ бідний, порівняно з неритовою областю. Це -
глибоководний нектон, муло- і трупоїдні тварини. У верхній частині схилу
проживають поодинокі губки, моховатки, голкошкірі.
Абісальна область (ложе океану). Характеризується великими
глибинами, високим тиском, низькою постійною температурою, темрявою.
Будова абісальних областей складна. Великі площі займають котловини з
плоским або горбистим рельєфом. Котловини розділяються хребтами.
Окраїнами абісальних котловин вздовж межі з острівними дугами розташовані
глибоководні жолоби.
Більшу частину ложа океану вкривають: карбонатний мул, червоні
глибоководні глини, кременистий та теригенний мули. Останні на деяких
ділянках збагачені залізом, марганцем, міддю, нікелем, кобальтом, цинком, що
пов'язано з дією гідротерм (гарячих джерел). Для рифтових зон абісальної
області характерним є вилив базальтових лав. На дні сучасних океанів
розповсюджені кайнозойські відклади.
У межах кожної батиметричної області моря існують свої парагенетичні
комплекси фацій. Для прикладу, у зв'язку з тим, що морські відклади

113