Page 113 - 4201
P. 113

групи руслових, берегових, паводкових площ. Відклади річок складаються з
               осадів глибинних частин річок, перекатів, кос. Найбільша частина руслових
               відкладів накопичується на косах і перекатах, які складені піщаними (пісок,
               алевроліт) добре відсортованими осадами що утворюють косо-шаруваті серії.
               Для відкладів перекатів характерні ознаки брижі і розмиву. У відкладах кос
               знаходяться рослинні залишки і черепашки прісноводних.

                      Відклади паводкових площ утворюються на найнижчих ділянках заплав.
               Ці ділянки виконують роль застійних басейнів, в яких відкладаються
               тонкозернисті осади (алеврити, глини) з залишками прісноводних м'якотілих і
               кісток хребетних тварин.
                      Озерні (лімнічні) фації різноманітні і залежать від походження озера,
               клімату і рельєфу району, кількості осадів. Загальними ознаками озерних
               відкладів є замкнутість контуру їх розповсюдження і зональний розподіл
               осадів. У зоні прибою біля берега відкладається найбільш крупнозернистий
               матеріал, далі - мілкозернистий, а у зоні нижче хвильового базису – найбільш
               тонкозернистий. Найбільш розповсюджені уламкові, менше хемогенні і
               органогенні відклади. Серед органогенних озерних відкладів у застійних
               частинах озера може утворюватись сапропель, а при заростанні озера
               з'являється торф. Вертикальний розріз озерних відкладів, зазвичай, являє собою
               регресивний цикл, який пов'язаний з заповненням озера осадами. У
               прісноводних озерах існують нечисленні види прісноводної фауни: гастроподи,
               пелециподи, остракоди, філоподи.
                      Болотні фації виникають на вологих погано дренованих рівнинах і на
               місці заростаючих озер. Найбільш типовим болотним утворюванням є торф.
               Найчастіше він чергується з глинистими прошарками. В осадах містяться
               залізисті сполуки.
                      Фації джерел і карстових порожнин зустрічаються рідко. У викопному
               стані вони визначаються за хемогенними, частіше карбонатними, відкладами.


                                     10.3 Методи вивчення тектонічних рухів


                      Тектонічні рухи є одним з найважливіших факторів геологічного
               розвитку Землі. Вони змінюють форми рельєфу, площі поширення суші і моря
               та впливають на клімат планети. Тектонічні процеси обумовлюють вулканізм,
               осадонакопичення, визначають розміщення корисних копалин у земній корі.
                      Під тектонічними рухами розуміють рухи, пов’язані з переміщеннями у
               товщі земної кори, які призводять, в першу чергу, до зміни форм залягання
               гірських порід. Вивчення тектонічних рухів є важливим завданням історичної
               геології. Тектонічні рухи проявляються через повільне або раптове підняття чи
               опускання. Внаслідок цього відбуваються трансгресії та регресії моря,
               утворюються гірські споруди і глибоководні западини, зминаються шари
               гірських порід у складки, відбуваються землетруси, що супроводжуються
               утворенням тріщин у земній корі з вертикальним або горизонтальним
               зміщенням.
                      Тектонічні рухи, залежно від напряму прояву, поділяються на вертикальні
               і горизонтальні. При аналізі вертикальних рухів розрізняють позитивні

                                                                                                           116
   108   109   110   111   112   113   114   115   116   117   118