Page 115 - 4201

рельєфу враховують: характер продуктів руйнування, що накопичуються на
сусідніх площах, тектонічний режим, положення району досліджень. Будова
давніх рівнин і западин встановлюється за наземними рівнинно-озерними,
болотними і алювіальними відкладами. На цих картах, у межах морських
басейнів, показують умови, які відповідають верхній частині шельфу, а також
глибоководним областям (за допомогою різних відтінків синього кольору).

Відмічають райони підводного магматизму, наносять великі рифові масиви і
зони розвитку рифів. Басейни підвищеної солоності минулого встановлюють за
відкладами кам'яної та калійної солей, гіпсу, ангідриту, а також пригніченої
фауни. Басейни пониженої солоності виділяються за характерною фауною і
рослинними рештками.

10.4 Структурні елементи земної кори

Земна кора – це відносно тонка (товщиною 5–60км) тверда оболонка, що
вкриває поверхню земної кулі. Її товщина становить всього 1/200 частину
радіусу Землі. Під земною корою знаходиться мантія товщиною біля 3000км.
За літолого-петрографічним складом земна кора в межах континентів
складається з трьох основних шарів: осадового, гранітного і базальтового.
Осадовий шар складає верхню частину земної кори. Він утворений
2
різними осадовими породами зі щільністю до 2,5 г/см . Товщина осадового
шару змінюється від перших метрів до 20км.
Гранітний (гранітно-метаморфічний) шар залягає під осадовим та
утворений магматичними породами кислого складу, гнейсами, кристалічними
2
сланцями. Його щільність 2,4–2,7 г/см . На континентах він підстеляє осадовий
шар, місцями виходячи на поверхню, а на дні океанів відсутній. Товщина
гранітного шару не перевищує 25км.
Базальтовий шар підстеляє гранітний та формує нижню частину розрізу
земної кори. Він утворений магматичними і метаморфічними породами
основного складу, а також гранулітами. Щільність порід змінюється в межах
2
2,7–2,9 г/см . Базальтовий шар земної кори відділений від підстеляючої його
мантії поверхнею Мохо (скорочена назва від прізвища югославського геофізика
А. Мохоровичича, який встановив її у 1914р.).
За структурно-тектонічною будовою земна кора глобально складається
з двох основних типів структур: геосинкліналей і платформ.
Геосинкліналь – нестійка ділянка земної поверхні. Характеризується
інтенсивними коливальними рухами. Початковий етап формування
характеризується тривалим опусканням земної кори, що призводить до
накопичення потужних товщ осадових морських порід, їх метаморфізму,
утворення розломів, інтенсивного вулканізму. В подальшому розвиваються
процеси складкоутворення і підняття. Внаслідок останніх на місці рухливої
ділянки земної кори виникають складчасті малорухливі структури – гірські
хребти. Для ділянок земної кори, що пройшли геосинклінальний розвиток,
характерними є: значна потужність осадових порід, різноманітність фацій,
високий ступінь метаморфізму порід (у зв’язку з опусканням осадових товщ у

118