Page 108 - 4201
P. 108

осадонакопичення. Наприклад, наявність глауконіту свідчить про те, що осад
               відкладався в морі. Солі і гіпс вказують на жаркий сухий клімат.
                      Сортування уламкового матеріалу характеризує тривалість процесу
               переносу       уламків.     Відсутність       сортування       характерна       для     осипів,
               глибоководних брекчій. Форма уламків залежить від складу породи, її
               тріщинуватості, сланцюватості, шаруватості. Округла форма гальки характерна

               для річкових відкладів. У морських відкладах переважають сплющені гальки.
                      Ступінь окатаності уламків залежить від таких факторів: склад порід,
               початкова форма уламків, швидкість і час перенесення. Характер поверхні
               уламків визначається їх складом і середовищем, в яке вони потрапили.
               Розташування уламкового матеріалу дозволяє встановити напрям руху води,
               його характер.
                      Характеристика цементуючої маси. Карбонатний цемент характерний для
               нерухливого алювію водних басейнів.
                      Забарвлення порід.
                      Забарвлення порід є індикатором середовища осадоутворення. Зелений
               колір говорить про наявність глауконіту, який утворюється в умовах моря;
               чорний і темно-сірий характерний для відкладів, які утворилися у відновних
               умовах. Пісковики і піщано-глинисті відклади пустель часто бувають червоного
               кольору.
                      Аналіз загальногеологічних даних
                      Полягає у визначенні площі розповсюдження відкладів, їх потужності,
               взаємозв’язку з підстеляючими і перекриваючими відкладами, а також із
               сусідніми одновіковими породами. Наприклад, пустельні відклади широко
               розповсюджені, але невеликі за товщиною. Відклади біля підніжжя гір
               тягнуться на десятки кілометрів і мають велику товщину.
                      Фаціальний аналіз потребує комплексного вивчення відкладів. У районах,
               які вивчаються тільки за результатами буріння, методи фаціального аналізу
               доповнюються результатами сейсморозвідки. Наприклад, за її допомогою
               можуть бути виявлені рифові масиви висотою 100-300м на глибині 2км.


                                               10.2 Основні групи фацій


                      Класифікація Налівкіна Д.В. (1955р.) є найбільш загальноприйнятою в
               нашій країні. Вона поєднує чотири категорії: фація – сервія – німія - формація.
               Сервія - “букет” фацій, які переходять одна в одну і утворюють географічну
               одиницю (пляж моря, морська протока). Комплекс сервій - це німія (наприклад,
               шельф півночі Євразії). Німії поєднуються у формацію “материк” або формацію
               “море” (наприклад, Північний Льодовитий океан). Остаточна систематизацію
               фацій ще не розроблено. Поширеною є сучасна класифікація, згідно якої всі
               фації поділяються на сучасні і викопні.
                       Сучасні фації - це осади, які утворюються у даний час у різних
                природних умовах: на дні морів і океанів, на поверхні суші, в річках, озерах,
                болотах, на рівнинах, в областях материкового зледеніння, у пустелях, а також
                у перехідних зонах між морем і сушею - дельтах, лагунах, затоках. Лагуни - це
                відокремлені частини морських басейнів, які сполучаються з морем вузькою

                                                                                                           111
   103   104   105   106   107   108   109   110   111   112   113