Page 129 - 4200

тивності праці є гармонійні взаємини між робітниками та
адміністрацією і всередині робітничих груп; людське
ставлення керівників до підлеглих, демократичні відносини
між ними, спільно вироблені рішення різних проблем зме-
ншують кількість конфліктів на виробництві і сприяють
ефективності праці.
Отже, Е. Мейо і його дослідження показали роль
людського та групового чинників у процесі виробництва. Було
доведено на практиці, що людина є соціальною істотою, яку
включено у контекст групової поведінки. Жорстка ієрархія
підлеглості та бюрократична організація протирічать природі
людини і несумісні з її свободою. Саме із-за цього керівники
підприємств повинні орієнтуватися більше на самих людей,
ніж на продукцію. Це забезпечить стабільність у суспільстві і
задоволення індивідів роботою.
Саме використання на практиці вище перерахованих
чинників призвело до того, що світ капіталізму почав
змінюватися на краще, підвищилася заробітна плата, покра-
щилися умови праці і добробут робітників. Усе це вело до
зростання і зміцнення середнього класу населення у
суспільстві й означало стабільність, добробут і еволюційність
його розвитку. Саме тому і не сталося світової революції, на
яку сподівались адепти соціал-революціонерів.
Доктрина «людських відносин» досягла мети через
звернення до позаекономічних чинників, вона підняла гідність
простого виробника, дала змогу йому все більше задовольняти
свої потреби. Але це не означало, що попередня доктрина
«наукового менеджменту» канула у забуття. Вона
продовжувала своє існування, набувши лояльніших, більш
людяніших форм. Отже, у подальшому розвитку ці дві
концепції поєдналися, оскільки кожна з них має раціональні
зерна.
в) Ситуативний менеджмент.
Його впровадження у життя пов'язане з ім'ям

129