Page 130 - 4200

американського соціолога Б.Ф. Скінера. Тут
використовуються матеріальні та соціальні спонукальні
чинники. Винагорода за працю узгоджується з досягненням
конкретної мети трудового процесу, а головним піклуванням
менеджера стає оцінка результатів діяльності робітника і
дозування матеріальних та моральних стимулів. Спроби
поєднати концепцію Ф. Тейлора з концепцією К. Мейо
роблять американські соціологи: Р. Лікерт, Д. Мак-Грегор, Р.
Мак-Муррі та інші. У 60-ті, 70-ті роки набула поширення
концепція «збагачення праці», розроблена американцем Ф.
Херцбергом. Подальший її розвиток набув дещо іншої назви -
«гуманізація праці». У цій концепції розглядається мотивація
праці. Мотиви, які спонукають людину до певної праці, можна
поділити на два види: зовнішні і внутрішні. До зовнішніх
відносяться: методи управління персоналом, стиль
керівництва, умови праці, соціально-психологічний клімат,
винагорода за працю тощо. До внутрішніх відносяться зміст
праці, визнання її значення іншими людьми, почуття
відповідальності, прагнення піднятись вище тощо. Зовнішні
чинники є короткотерміновими, бо забезпечують трудовий
процес тимчасово. А от внутрішні чинники є справжніми
стимулами процесу праці. Якщо вони присутні у кожного
окремого працівника, то зовнішні чинники не зможуть так
просто їх перебороти. Саме на них тримається нормальна,
ефективна, високопродуктивна праця, яка приносить вагомий
результат у виробленій продукції, задоволення та
самоствердження робітнику.
У сучасній західній соціології праці й управління існують
і інші концепції: «теорія революції управляючих»,
«виробничої демократії» тощо. Сама концепція Ф. Харцберга
базувалась на концепції «людських потреб» А. Маслоу, який
всі людські потреби поділив на дві групи: базові і похідні.
Базові - це потреби в їжі, повітрі для дихання (усі фізіологічні
потреби), потреби власної безпеки, впевненості у своєму

130