Page 126 - 4200

тощо);
- за ступенем регламентованості відносин - формальні
(офіційно оформлені), неформальні (офіційно не оформлені);
- за способом спілкування - безособові, міжособові,
безпосередні, опосередковані.
2.Менеджмент
Усі ці відносини потрібно регулювати, управляти ними.
Цим і займається соціологія управління або, як її називають на
Заході, менеджмент. Менеджмент визначають як
міждисциплінарну науку, яка поєднує економічний,
соціальний, політичний, організаційний, правовий,
психологічний та інші підходи до керування виробництвом.
Менеджмент поліпшує виробничу діяльність та взаємини її
суб'єктів. Головною діючою особою менеджменту є
інноваційний менеджер. Він виступає не як начальник,
керівник, а, скоріше, як співробітник, партнер, радник. Він
передає свої знання і виступає каталізатором спільної
діяльності. Вважають, що предмет соціології праці й
управління і предмет менеджменту перетинаються, але не
збігаються, тобто вони не тотожні. Менеджмент складає другу
половину соціології праці й управління, а саме, соціологію
управління. До сфери його дії належать:
- визначення цілей і завдань управління, розробка кон-
кретних заходів для їх здійснення;
- розподіл завдань на окремі операції;
- розподіл робіт і координація взаємодії різних підрозділів
усередині організації;
- удосконалення формальної ієрархічної структури на
виробництві;
- оптимізація процесів прийняття рішень;
- пошук адекватної мотивації діяльності;
- виявлення ефективних стилів керівництва.
В історії виникнення і розвитку менеджменту були певні
періоди, коли ведучими були ті чи інші тенденції. Можна

126