Page 98 - 4195

ряних величин n і числом необхідних величин k нази-
вають числом надлишкових величин r :
r  n  . k
Наявність надлишкових виміряних величин дозво-
ляє розв’язувати такі задачі:
1) контроль якості вимірів;
2) підвищення точності виміряних величин та їх
функцій;
3) врівноваження вимірів;
4) оцінка точності вимірів та їх функцій;
Похибки вимірів за їх природою поділяють на:
- грубі;
- випадкові;
- систематичні.
Грубі похибки виникають при різких змінах умов
спостережень, промахах на різних етапах запису даних.
Випадкові похибки викликані комплексом випадко-
вих чинників, серед яких не має домінуючих. Рівномож-
ливість додатних та від’ємних випадкових похибок має
своїм наслідком важливу властивість - математичне спо-
дівання випадкових похибок дорівнює нулю.
Систематичні помилки викликані дією окремих
домінуючих чинників у часі чи у просторі, що приводить
до переваги помилок одного знаку, як наслідок - до нену-
льового математичного сподівання систематичних поми-
лок. Слід пам’ятати, що при аналізі значної кількості да-
них окремі групи даних можуть мати різні по знаку і ве-
личині систематичні помилки.
Позначимо через X - істинне (безпомилкове)
значення виміряної величини, а через x - результат вимі-
рювання. Тоді
  x  X - істинна похибка;
  x  M ( X ) - випадкова похибка;
або     , де  c  M   XX  - систематична похиб-
c
ка.
Мірою точності вимірів є середня квадратична по-
милка (с.к.п.)

98