Page 98 - 4185
P. 98

98

              редакторського  читання  є  робота  з  джерелами  інформації  та
              літературою за темою авторського оригіналу.
                     Кожний вид редакційної обробки тексту потребує відповідної
              техніки  та  швидкості  читання.  Розрізняють  такі  методи  читання:

              заглиблене,  звичайне,  швидке,  читання-ковзання  та  читання-
              сканування.  Швидке  читання  тільки  тоді  є  по-справжньому
              дійовим  засобом,  коли  редактор  уміло  поєднує  його  з  іншими

              методами  читання  і  тим  самим  забезпечує  органічну  взаємодію
              мети  й  методів  читання.  Для  оволодіння  методом  швидкого
              читання  редактор  повинен  мати  чітке  уявлення  про  те,  яким
              методом і в якому темпі раціональніше читати на тому чи іншому

              етапі редакційного процесу.
                     Під  час  першого  ознайомлення  з  авторським  оригіналом
              найдоцільніше швидке  читання:  максимально  можлива  швидкість

              при  повному  розумінні  й  засвоєнні  прочитаного.  На  цьому  етапі
              автори  даної  статті  пропонують  інтегральний  алгоритм  читання
              для перевірки таких складових науково-технічного твору:

              –  комплектність,             відповідність         стандартам          з    інформації,
                   бібліотечної та видавничої справи;
              –  відповідність назви твору та його структурних одиниць змісту,

                   підпорядкованість рубрик назві;
              –  логічність побудови, композиція, засоби орієнтування читача;
              –  актуальність, повнота розкриття теми;
              –  правильність  термінології,  відповідність  характеру  викладу

                   розглядуваній темі;
              –  додержання літературних і граматичних норм;
              –  згадані літературні джерела, новизна, надійність їх;

              –  наукові  помилки,  невідповідність  у  тексті  авторського
                   оригіналу законодавчим і нормативним документам, неточності
                   у  визначеннях  і  наведених  формулах,  мовні  похибки,  що
                   спотворюють  зміст,  вади  архітектоніки,  які  вимагають

                   суттєвого втручання у виклад окремих елементів тексту.
                     Отже,        остання         складова          –     синтез        попереднього
              редакторського  аналізу  авторського  оригіналу.  її  використання

              спонукає  редактора  до  критичного  підходу  щодо  оцінки
              авторського  оригіналу  та  вироблення  основних  напрямів  його
              вдосконалення вже під час першого читання.

                     На  остаточному  етапі  роботи  над  виданнями,  коли  надійшов
              сигнальний  примірник,  редактор  вдається  до  читання  –  ковзання.
   93   94   95   96   97   98   99   100   101   102   103