Page 103 - 4185

103

переставити компонент у потрібну позицію. Відповідно до ступеня
бажаності слід використати метод виправлення.
Приклад. Коли в слові пропущена літера, то виправлення
можна зробити двома методами: 1) видалити неправильне слово, а

потім методом вставлення записати його правильно; 2) вставити в
потрібну позицію слова пропущену літеру. Звичайно, що другий
метод виправлення за обсягом є коротшим, а тому – ефективнішим.

Далі слід визначити тип виправлення (нетворче, творче), яке треба
застосувати. Для нетворчих виправлень використовують
переставлення, видалення, заміну, вставлення, спеціальні методи, а
для творчих – скорочення, опрацювання та перероблення. Лише

після цього можна приступати до виконання самого виправлення.
Виправивши помилку, компонент, в якому вона була, слід узгодити
з контекстом. Коли виправлення творче, то, крім узгодження з

контекстом, звісно, треба пристосувати виправлення до
авторського стилю.
Крім того, слід проконтролювати, чи не виникли під час

виправлення інші помилки. Якщо таке виявиться, то процес
виправлення треба повторити від самого початку.

7.10 Основні завдання та правила виправлення

тексту

Виправлення – приведення компонента повідомлення, що
містить помилку, виявлену в процесі контролю, у відповідність із
нормативною базою.

Практична реалізація висновків редакторського аналізу – це
виправлення тексту, зокрема:
– усунення хиб, які виявлено під час редакторського аналізу
тексту й не виправленого під час авторського його

доопрацювання;
– надання творові належного політичного звучання, ідейне його
збагачення;

– досягнення виразності та якості кожного формулювання;
– перевірка фактичного матеріалу;
– усунення хиб структури, мови й стилю;
– проведення редакційно-технічного опрацювання рукопису.

У теорії та практиці редагування склалися основні правила
виправлення тексту: