Page 100 - 4185

100

7.6 Правка вичитування

Правка вичитування – це читання “наскрізь”. Вичитувач має
зауважити змістовні, композиційні, стилістичні хиби, перевірити

правильність написання географічних назв, імен та прізвищ,
точність цитат, цифр, дат, одиниць вимірювання. До обов’язків
вичитувача входить також перевірка відповідності заголовків
текстові, підтекстовим фотографіям та малюнкам.

Правці вичитування підлягають досконалі авторські тексти,
які не потребують авторського втручання. Вичитують офіційні
документи, всі види передруків, матеріали інформаційних агентств.

У них усувають орфографічні помилки, позначають абзаци,
звіряють цифри.
Правила правки:
1) не починати правку з виправлення правописних і мовних

помилок;
2) починати правку з актуалізації теми, визначивши перед цим
актуальну комунікативну тему;

3) визначити тематичний обсяг фактичного матеріалу;
4) залишити для розкриття теми тільки якісні факти;
5) скоригувати композицію подачі фактичного матеріалу згідно з
комунікативною метою;

6) обирати найкращі архітектонічні форми вираження теми;
7) тільки після цього зробити правописну і мовну правку з погляду
літературної мови.

7.7 Редагування як синтез операцій контролю й

виправлення

У період становлення редагування розглядали як процес, що не

може бути розмежований на окремі складові. У цьому
неподільному процесі виділяли такі синтетичні методи, як
вичитування, скорочення, опрацювання та перероблення,
наголошуючи при цьому на методах виправлення. Поступово цей

синтетичний підхід зазнав певних змін: редагування продовжували
розглядати як єдиний процес, проте наголос ставили вже не на
виправленні, а на аналізі авторського оригіналу. Із незначними

змінами такий підхід зберігся дотепер.
На нашу думку, він є вірним лише частково. Справа в тому ,
що редагування не є неподільним процесом. Навпаки, редагування