Page 146 - 4185

146

До 50-х років інтерференцію трактували винятково як
негативний вплив засвоєних раніше навичок на здобуття нових в
умовах двомовності. Багато дослідників і досі поділяють цю
думку.

Однак інтерференцію розглядають не тільки як негативний,
але й як позитивний вплив, засвідчений дослідниками сфери
вмінь, навичок, знань та пам’яті. Починаючи з 80-х років

минулого сторіччя, перекладознавці запропонували
розмежовувати буквалізми та перекладацькі помилки, що
виникають внаслідок інтерференції між двома мовами, та цілком
закономірні та навмисні перекладацькі інновації, мета яких –

якомога точніше відтворити семантику й структурні особливості
оригінального тексту. Уведення таких інновацій у переклад
сприяє адекватнішій передачі змісту оригіналу мовою перекладу.

Така позитивна актуалізація інтерференції отримала назву
перекладацької трансференції.
Навмисне застосування трансференції у перекладі може

бути зумовлене метою самого перекладу, а також стилістичною
самобутністю й особливими функціями оригінального тексту, що
перекладається. Прикладом можуть слугувати переклади не лише

художніх, а й деяких дипломатичних, правових, комерційних
документів, що передбачають особливу увагу до збереження
мовної структури вихідного тексту.
Таким чином, редактор перекладів має враховувати низку

чинників, що зумовлюють вияви трансференції, такі, як:
– мета перекладу, його особлива специфіка;
– особлива комунікативна мета перекладу;

– існування конкретної групи рецепторів, задля якої здійснюють
переклад.
Зазвичай, лінгвістичну інтерференцію розглядають на п’яти
рівнях: фонетичному, морфологічному, синтаксичному,

лексичному, семантичному.
Варто розрізняти фонетичну та фонологічну інтерференцію.
Фонетична інтерференція передбачає перенесення до іншої мови

артикуляцій, властивих рідній мові. Наприклад, носій української
мови, користуючись англійською може замінювати альвеолярні
[t], [d], [l], [n] на відповідні зубні, так як це властиво його рідній

мові. Фонетична інтерференція стосується лише артикуляції
звуків і не торкається смислової сторони мови. При фонологічній