Page 60 - 4175
P. 60

Отже,  однією  з  основних  відмінностей    японського  менеджменту  від
               американського  та  європейського  є  його  направленість:  основним  предметом
               управління  в  Японії  є  трудові  ресурси.  Ціль,  яку  перед  собою  ставить  японський
               керівник – це підвищення ефективності роботи підприємства в основному за рахунок
               підвищення  ефективності  роботи  працівників.  В  свою  чергу,  в  американському  та
               європейському  підходах  до  управління,  основною  ціллю  є  максимізація  прибутку,
               тобто отримання найбільшого прибутку при найменших затратах праці.

                      10.4  В  організації  життєдіяльності  та  господарства  в  Японії  велику  роль
               відіграє  держава.  Країна  має  сталу  систему  державного  програмування.  Вже  з
               повоєнних  років  у  країні  втілена  в  життя  система  довгострокових  планів
               економічного  розвитку.  У  цих  планах  визначаються  політичні  та  економічні  цілі,
               виявляються  проблеми  розвитку  і  розробляються  механізми  їх  вирішення.
               Відповідальність  за  складання  та  реалізацію  економічних  планів  несе  державне
               Управління економічного планування.
                      В  Японії  досить  дієздатна  система  державного  регулювання.  Держава  через
               міністерства зовнішньої торгівлі й промисловості, фінансів, управління економічного
               планування,  різноманітні  спеціальні  комісії  та  комітети  активно  впливає  на  різні
               сфери господарського життя: економічний ріст, процеси конкуренції та формування
               структури власності, розвиток освіти і науки, політику кредиту та грошового обігу,
               розробку стратегій зовнішньоекономічних зв´язків. Цей вплив здійснюється шляхом
               опосередкованих, переважно економічних засобів.
                      Послідовно  здійснюється  державна  протекціоністська  політика  в  життєво
               важливих  галузях.  У  50-ті  pp.  держава  сприяла  розвиткові  металургії,  залізниць,
               електроенергетики, хімії. Так, у 60-ті pp. зусилля були спрямовані на розвиток хімії
               синтетичних  матеріалів,  нафтопереробки  та  нафтохімії,  загального  машино-  та
               автомобілебудування, радіоелектронної промисловості. У 70-80-ті pp. пріоритетними
               стали  наукомісткі  галузі.  В  системі  державно-корпоративного  програмування  та
               регулювання поєднуються діяльність згаданих державних інституцій та неурядових
               підприємницьких  структур,  центральне  місце  серед  яких  має  "Кейданрен"  -  штаб
               крупного японського капіталу.
                      Корпоративна  ланка  господарської  діяльності  репрезентована  великими
               фінансово-монополістичними  групами,  в  яких  консолідуються  провідні  корпорації
               країни.  Є  певні  закономірності  в  територіальній  організації  діяльності  зазначених
               груп.  Управлінські  ланки  головних  концернів  та  фірм  зосереджуються  в  головних
               районоутворюючих  центрах  країни.  Чим  більший  ранг  центру,  тим  більше
               зосереджено в  ньому управлінських підприємств. Між провідними  управлінськими
               та  фінансовими  центрами  країни  створена  система  сучасного  електричного  та
               електронного  зв´язку,  інформаційні  банки  й  обчислювальні  центри  країни
               утворюють єдину інформаційну мережу.
                      Країна  має  сучасні  продуктивні  сили,  в  яких  нестача  природних  ресурсів
               залишком перекривається високим рівнем кваліфікації і культури праці робочої сили,



                                                                                                                 59
   55   56   57   58   59   60   61   62   63   64   65