Page 40 - 4175

2. Вимірювання праці.
3. Програми стимулювання мають бути зрозумілі працівникові.
4. Мотивація.
5. Роль індивідуальних здібностей.
6. Роль менеджменту.
Заслуга Тейлора полягає в тому, що своєми дослідженнями та висновками він
домігся визнання менеджменту як самостійної науки і виду діяльності, і, по суті,
створив його першу наукову школу, яка отримала назву раціоналістичної.

6.4 Важливе школи наукового менеджменту в тому, що відбувалося
систематичне стимулювання з метою зацікавити робітників у поліпшенні
продуктивності та збільшенні обсягів виробництва; передбачалися також короткі
перерви для відпочинку під час праці у виробництві. Отже, термін, який давали на
виконання певних завдань, був реалістичним і справедливо встановленим. Це давало
змогу керівництву визначити норми виробництва і плани тим, хто перевищував
установлений мінімум. Працівники, котрі виготовляли більше, отримували
відповідно більшу винагороду. Представники школи наукового управління
визнавали також значущість відбору людей, які фізично й інтелектуально
відповідали виконуваній ними роботі. Особливу увагу звертали на велике значення
навчання. Школа наукового управління також виступала на захист відокремлення
управлінських функцій обмірковування та планування від фактичного виконання
роботи.
Реалізацію і розвиток ідеї Ф. Тейлора одержали на початку XX століття на
підприємствах великого американського капіталіста Генрі Форда.
Організаційно-технічні принципи управління Форда зводилися до наступного:
1. Жорстка, побудована за вертикаллю організація управління об’єднанням
низки підприємств, кінцева мета яких - виготовлення автомобіля. Всі частини і етапи
виробництва керувалися із одного центру.
2. Масове виробництво забезпечувало найменш можливу вартість виробів,
задоволення масового попиту покупців і найбільший прибуток.
3. Розвинута стандартизація давала можливість швидко і без зайвих витрат
переходити на нові модифікації автомобіля при сталості базової моделі.
4. Конвеєр з глибоким розподілом праці ділиться на сотні і тисячі дрібних
операцій. Це дає можливість зробити виробництво безперервним, масовим і
водночас дешевим. Праця на такому потоці не вимагає високої кваліфікації.
5. Постійне удосконалення управління виробництвом.

Генрі Лоуренс Гантт (1861-1919 рр.) був найбільш ортодоксальним із
послідовників Ф. Тейлора. Г. Гантт став головним послідовником “батька наукового
менеджменту”. Він опублікував понад 150 своїх праць, у тому числі три книги. Ним
запатентовано понад десяток винаходів. Г. Гантт читав лекції у багатьох
університетах Америки, давав консультації з різноманітних галузей

39