Page 38 - 4175

а величезний накопичений технічний та економічний потенціал підприємств
залишився до кінця нереалізованим.
Один із основоположників менеджменту Т. Емерсон на початку XX ст. писав:
«Навіть маючи першокласну техніку, американська промисловість не може як слід
використовувати її: сама організація скопійована із застарілих англійських зразків,
настільки недосконалих, що відкидає будь-яку можливість застосування істинних
принципів і використання чудової техніки». Однією з новацій у першій половині XIX
ст. було широке використання в американській промисловості взаємозамінних
деталей на основі стандартизації.
Переваги американської системи виробництва полягали у зростанні
швидкостей машин і можливості обслуговування їх малокваліфікованими
робітниками, у спрощенні складання готових виробів, деталі яких були
взаємозамінними, у скороченні часу і витрат на підготовку складальників. Нарешті, і
це найголовніше, така система давала можливість організовувати виробництво
продукції на ринок у кількості, що відповідає масовому споживанню.
Перший науковий курс управління, розроблений у 1881 році американцем
Джозефом Вартоном, спочатку не знайшов широкого практичного застосування і
лише через 35 років став використовуватися як навчальна дисципліна. З появою
нових ринків у Америці швидко зростало і промислове виробництво. Незабаром
окремі його комплекси за складністю нагадували залізниці. Одночасно
ускладнювалися проблеми, розв’язувані управлінцями, що змушувало їх рухатися до
наукового менеджменту. Про це свідчать виступи менеджерів протягом останніх
трьох десятиліть XIX ст. перед членами різноманітних об’єднань, де вони спільно
шукали шляхи вирішення нагальних проблем, а також їхні статті в журналах.

6.3 Тейлор Фредерік Уінслоу (1856-1915 рр.) - відомий американський учений
і практик. Почавши працювати учнем у механічній майстерні, пройшов усі посадові
сходинки від молодого службовця до головного інженера великого металургійного
заводу.
Ф. Тейлор не мав спеціальної підготовки у сфері менеджменту, але він добре
знав життя робітників, мав досвід управлінської діяльності й величезне бажання
здійснювати дослідження в цій галузі. Свої спостереження й експерименти на
Мідуейському заводі він продовжив, обіймаючи посаду головного механіка
інвестиційної мануфактурної компанії, куди перейшов на роботу в 1890 році.
Працюючи в ній, він продовжив свою діяльність як консультант.
Суть одного з експериментів Тейлор полягала в дослідженні за допомогою
секундоміра процесу підрізки чавунних чушок, який виконувався найкращими
робітниками. Поділивши операції на окремі елементи Тейлор визначив тривалість
кожного з них і вивів середні норми, які згодом були поширені на всіх робітників. В
результаті продуктивність праці зросла в 3,5-4 рази, а заробітна плата - на 60%.
Причому це було досягнуто не за рахунок інтенсифікації, праці, як це досить часто
вважають, а, перш за все, за рахунок раціоналізації.

37