Page 37 - 4175

наукові розробки; при будівництві нових фабрик і заводів забезпечувати
оптимальність їхнього розміщення відносно природних ресурсів та ін.
Енрі Юр (1778-1857 рр.) закликав до спеціалізації. Особливу увагу при цьому
він звертав на роботу тих, хто займався організацією праці. Саме в її недоліках він
бачив соціальну причину важкої праці й злиденного становища робітників, грубого
ставлення до них, зловживання дитячою працею.
Справжньою причиною названих проблем була недостатня механізація праці.
Спеціалізація праці, вважав він, яка ґрунтується не на машинному виробництві, не
може полегшити працю робітників і створити достатню кількість товарів. Потрібна
спеціалізація, заснована на заміщенні живої праці машинами й устаткуванням, тобто
матеріалізованою працею, капіталом. Саме це, на його думку забезпечить прогрес у
суспільному виробництві.
У галузі економічної теорії найважливішою роботою Вільяма Стенлі
Джевонса (1835-1882 рр.) є “Теорія політичної економії”, що була опублікована у
1871 році. У ній автор став, по суті, творцем нової економічної теорії, що
відрізняється від поглядів А. Сміта, Д. Рікардо і К. Маркса. Якщо останні предметом
своєї науки вважали відносини між класами і соціальними групами, тобто між
людьми, то В. Джевонс центр досліджень став поступово переносити на відносини
між людиною і товаром.
В. Джевонс вважав, щоб збільшити загальну корисність, необхідно створити
більшу кількість товарів, а це потребує додаткових витрат праці. З цієї залежності він
дійшов такого висновку: позитивна корисність - насолода товарами, передбачає
зростання негативної корисності - збільшення живої праці, втоми робітників. Все це,
на думку В. Джевонса, вело до збільшення виробничих витрат.
На думку В. Джевонса, інтереси робітника збігаються з інтересами підприємця.
Тому він вважав необхідною участь робітників у розподілі прибутку. Звідси він
пропонує ще один логічний висновок: робітник поступово стає власником, дрібним
капіталістом.

6.2 В умовах, які склались в американській економіці а межі XIX і XX ст. і
характеризувались величезними змінами у виробництві була необхідною така
докорінна зміна управління виробництвом, якої шляхом незначних перетворень
добитися вже було неможливо. Мова йшла про впровадження інших організаційних
структур, схем управління, створення умов для суворого дотримання технологій,
точності виконання трудових операцій.
Усього цього попередня система управління, яка базувалася на емпіричних
даних, забезпечити вже не могла: були відсутніми необхідні знання про
закономірності організації виробничих процесів, оптимальну послідовність операцій
та режимів роботи обладнання, технічні та інші стандарти, особисті можливості
людей, та й самі працівники не були достатньо освіченими і підготовленими. В
результаті впровадження будь-яке нововведення не приносило бажаного результату,

36