Page 16 - 4175

Юм Девід (1711-1776) – англійський економіст і дипломат, доробки якого
стосувалися питань торговельного балансу, грошового обігу, економічної природи
проценту. Вважається одним з фундаторів кількісної теорії грошей. Виступив як
критик меркантилізму і прихильник вільної торгівлі. Його економічні ідеї були
належно оцінені тільки у XX ст. Юм в загальному вигляді описав механізм
золотогрошових потоків, який автоматично призводить до природного розподілу
дорогоцінних металів поміж країнами і встановлення таких рівнів внутрішніх цін, за
яких експорт кожної країни стає рівним її імпорту, спростувавши тим самим теорію
активного торговельного балансу.
Найбільш відомими представниками меркантилізму в Росії були Афанасій
Ордін-Нащокін (1605–1680), автор “Новотоговельного статуту” (1667) –
законодавчого акту, який регулював торговельні тарифи, та Іван Посошков (1652–
1726), автор “Книги про вбогість і багатство” (1724), в якій виклав програму
розвитку російської промисловості.
Представником меркантилізму в Україні був Феофан Прокопович (1681–
1736) – професор Києво-Могилянської академії. Він захищав політику економічного
протекціонізму, активного господарського і торговельного балансу, досягнення
якого пов’язував з розвитком промисловості, сільського господарства, торгівлі,
шляхів сполучення, вдосконаленням державного управління. Вважав, що розвинена
економіка є запорукою суспільного добробуту і соціальної злагоди.

ТЕМА 3 КЛАСИЧНА ШКОЛА ПОЛІТЕКОНОМІЇ

3.1 Класична школа – основний напрям розвитку економічної теорії XVII –
XIX ст. Її засновниками вважаються видатні дослідники – Вільям Петті в Англії та
П'єр Буагільбер у Франції. Класична школа характеризується тим, що в її межах
відбувається остаточне формування політичної економії як науки, надалі економічна
теорія буде поширюватися, збагачуватися новими ідеями, але у головному буде
спиратися на той фундамент наукових досягнень, який був закладений класиками.
Для класичної школи притаманне прагнення проникнути в глибину
економічних процесів і явищ, пізнати об’єктивні економічні закони, що
забезпечують саморегуляцію економіки, застосування прогресивних методів
дослідження – причинно-наслідкового аналізу, дедуктивного і індуктивного методів,
логічних абстракцій. Класики остаточно переносять і концентрують аналіз на сфері
матеріального виробництва; вони обґрунтовують принцип природної рівноваги
економічної системи і звідси виводять необхідність максимального обмеження
державного втручання в економіку. Економічний лібералізм, сформований у працях
класиків, згодом стане основою політичного лібералізму.

3.2 Петті Вільям (1623–1687) – видатний англійський економіст і політик,
засновник англійської класичної школи. Основні праці – “Трактат про податки і

15