Page 14 - 4175

грошей постає в центрі економічної системи меркантилізму, а предметом аналізу
стає сфера обігу. Представники меркантилізму розробили дві теорії грошей:
металістичну, яка пояснювала сутність грошей їх природними властивостями та
кількісну (номіналістичну), згідно якої гроші являють собою рахункову одиницю, є
умовними знаками, які не мають власної внутрішньої вартості.
В своєму розвитку доктрина меркантилізму пройшла два етапи:
 ранній меркантилізм або монетарна система (кінець XV-XVI ст.) ґрунтувався
на теорії грошового балансу;
 зрілий меркантилізм (XVII ст.) ґрунтувався на теорії торговельного балансу.
Ранній меркантилізм теоретично обґрунтовував шляхи розв’язання двох
взаємопов’язаних завдань: залучення якомога більшої кількості грошей з-за кордону
та утримання грошей в країні, нагромадження дорогоцінних металів в національному
масштабі. Пропоновані раннім меркантилізмом заходи державного контролю не
виходили за межі чисто адміністративних: валютна монополія держави, заборона
вивезення золота і срібла за кордон, стимулювання видобування дорогоцінних
металів, зменшення вагового вмісту національних золотих і срібних монет для
збільшення їх кількості, обмеження імпорту іноземних товарів шляхом встановлення
високих митних тарифів, зниження позичкового проценту. Згідно з теорією
„грошового балансу” ранніх меркантилістів держава стає тим багатшою, чим
більшою є кількість золота і срібла нагромаджена в середині держави.
Стаффорд Вільям (1554–1612) – найвідоміший представник англійського
раннього меркантилізму, купець і банкір. У праці “Короткий виклад деяких
звичайних скарг наших співвітчизників” (1581) обґрунтував теорію грошового
балансу. Розуміючи зв’язок між вартістю грошей і вартістю товарів, він як ідеолог
політики економічного протекціонізму пропонував заборонити вивозити монети за
кордон, оскільки це призводить до зростання цін, обмежити ввезення в Англію
деяких іноземних товарів, зокрема предметів розкошів.
Скаруффі Гаспар (1519–1584) – італійський банкір, один з фундаторів теорії
грошового балансу. Пропонував скликати всеєвропейську конференцію з питань
грошового обігу і створити єдину монету для всіх країн.
Зрілий меркантилізм переносить дослідження із сфери грошового обігу в
сферу товарного обміну. Джерело багатства нації вбачається тепер не у при-
мітивному нагромадженні скарбів, а насамперед у розвитку зовнішньої торгівлі,
досягненні активного сальдо торговельного балансу. Звідси – теоретична
аргументація політики протекціонізму, спрямованої на стимулювання розвитку
експортних галузей промисловості (надання субсидій, експортних премій, звільнення
від податків та ін.). Згідно з теорією „торгового балансу пізніх меркантилістів”
держава стає тим багатшою, чим більшою є різниця між кількістю вивезених та
ввезених товарів.
Монкретьєн Антуан (1575–1621) – французький представник зрілого
меркантилізму. У “Трактаті політичної економії” (1615) Монкретьєн вперше
вводить в науковий оборот термін “політична економія”, який згодом стане назвою

13