Page 49 - 4163

Концентрація капіталу – збільшення індивідуальних капіталів шляхом перетворення
частини додаткової вартості в капітал, тобто збільшення капіталу за рахунок зростання
прибутку.
Централізація капіталу – збільшення розмірів капіталу шляхом добровільного або
примусового об'єднання, злиття індивідуальних капіталів двох або більше підприємців, або
шляхом поглинання одного капіталу іншим.
На основі концентрації та централізації капіталу відбувається процес концентрації
виробництва, тобто його укрупнення. Параметрами даного процесу є кількість
використовуваних ресурсів та кількість вироблюваної продукції.
При певному рівні концентрації виробництва обидва ці процеси ведуть до появи монополій
(у т.ч. олігополій), що мають можливість систематично збільшувати нагромадження капіталу за
рахунок привласнення монопольного прибутку.
Масштаби нагромадження капіталу залежать, насамперед, від величини додаткової
вартості, яка, у свою чергу, визначається динамікою продуктивності праці, швидкістю
оновлення основного капіталу, впровадженням досягнень НТР у виробництво та іншими
чинниками.

6.3. Наймана праця. Власність на робочу силу та її вартість

Трудові відносини є певним синонімом тих відносин, в які вступають наймані працівники і
власники капіталістичних підприємств або їх представники у самому процесі праці, а отже є
процесом техніко-економічного та соціально-економічного поєднання найманих робітників і
службовців із засобами виробництва.
У політекономічному аспекті трудові відносини виражають відносини між власниками
засобів виробництва і робочої сили з приводу формування умов праці, здійснення самого
процесу праці та привласнення його результатів у формі поділу новоствореного продукту на
необхідний і додатковий.
Основними структурними елементами капіталістичних трудових відносин є, по-перше,
відносини між капіталістами і найманими працівниками щодо створення умов праці.
По-друге, найважливішим елементом трудових відносин є ступінь експлуатації робочої
сили, що вимірюється у сфері безпосереднього виробництва відношенням додаткового
продукту до необхідного. З погляду товарно-грошових відносин це відношення виражається
формулою:
m
' m  * 100 % ,
V
де m? – норма додаткової вартості, m – додаткова вартість, V – вартість робочої сили.
По-третє, важливим елементом трудових відносин є контроль капіталістом процесу праці,
що стосується проблеми менеджменту.
По-четверте, одним із елементів таких відносин є праця найманих працівників у
позаробочий час, умови такої праці та її оплати, а також аналогічні проблеми, пов’язані з
подвійною зайнятістю.
Наймана праця певною мірою використовувалася за умов рабовласницького та
феодального способів виробництва, проте всезагального характеру набула при капіталізмі.
Важливою ознакою найманої праці є її підкорення капіталу, тобто наявність економічного
примусу до додаткової праці. Ще одним важливим елементом найманої праці є її
відтворювальний аспект, тобто постійне відтворення найманих працівників як об’єкта
капіталістичної експлуатації з одного боку, і наростаючих масштабів засобів виробництва, що
слугують у руках капіталістів знаряддям безоплатного привласнення більшої частки додаткової
вартості, з другого.

49