Page 53 - 4163

до роботи та ін.), складається шкала оцінок робітників у балах. До оцінки заслуг вносяться такі
показники, як відданість фірмі, готовність до співробітництва, що прирівнюються до фактора
кваліфікації. Процес праці характеризується тут виснажливим високим ритмом руху
автоматизованого конвеєра.
Преміальні системи заробітної плати пов'язують тарифні ставки з нормами затрат праці
певною функціональною залежністю. Вони застосовуються там, де робота має характер
одноманітних операцій, може бути виміряна і виконується у темпі, який підлягає контролю
окремої особи або групи робітників (наприклад в електротехнічному або транспортному
машинобудуванні США). Поточний контроль за робітником зведено до мінімуму. Застосування
преміальних форм базується на прийомах відрядної та погодинної заробітної плати. Відрядно-
преміальна система передбачає сплачування робітникові певної суми за кожен виріб. За
норматив береться найменший можливий обсяг видобутку, завдяки чому він поширюється на
більшість робітників. Ця система передбачає інтенсифікацію праці, поліпшення морального й
«соціального» клімату на підприємствах. В умовах стимулювання, що базуються на погодинних
формах заробітної плати, за норму береться обсяг роботи, виконуваної, як правило, робітником
середньої кваліфікації за одну годину. За її перевиконання на 1 % заробітна плата збільшується
також на 1 %, але загальний розмір надбавок не перевищує 15—20 % загального заробітку. Така
система стимулює в основному кількість праці, а перевірку якості покладено на контролерів і
майстрів. Повторний брак є приводом для дисциплінарних заходів, а неодноразові випадки
браку — для звільнення робітника.
Більшість преміальних систем передбачає застосування технологічної надбавки, розмір
якої залежить від тривалості режимної частини робочого часу устаткування або від часу ручної
праці, бо вона стимулює зацікавленість робітників у скороченні ручної праці. Спеціальні премії
призначаються за дотримання технологічної дисципліни, за безаварійну роботу або за
підтримання устаткування в хорошому стані. Преміальні системи заробітної плати будуються
так, щоб стимули, пов'язані з поліпшенням окремих показників роботи, доповнювали один
одного, а також щоб розміри одноразових підвищень тарифних ставок і окладів для
промислових робітників і конторських службовців були не менші від 3 % основної заробітної
плати, для майстрів і техніків — не менші від 5 %. Якщо розміри разових підвищень нижчі,
вони перестають відігравати стимулюючу роль.
Колективні системи заробітної плати означають застосування таких систем оплати
вартості робочої сили та ціни, а також ефективності праці найманих працівників, які
передбачають виплату частини заробітків із преміального фонду, створюваного, в основному, із
необхідного, а частково – і з додаткового продукту, виготовленого при їх використанні. При
цьому частка необхідного продукту знижується, а додаткового – зростає.
Найпоширенішою формою колективної оплати праці є система «участі у прибутках». Вона
передбачає, що за рахунок заздалегідь встановленої частки прибутку формується преміальний
фонд, з якого робітники одержують виплати. Премії нараховуються за підвищення
продуктивності праці, зниження затрат виробництва. Виплата премій робітнику залежить від
розміру його заробітної плати з урахуванням особистих і трудових характеристик (стаж роботи,
раціоналізаторська діяльність, відсутність запізнень і прогулів, відданість фірмі, схильність до
співробітництва та ін.). Виплати з преміального фонду можуть бути частиною додаткової
вартості, а також певною часткою валової заробітної плати, яку підприємці надають робітникам
залежно від рівня прибутків, від успішної роботи компанії. Такі виплати звільнені від податків,
що стимулює впровадження даної системи.
Досить часто у рамках системи «участі у прибутках» робітникам сплачують премії або їх
частку у формі цінних паперів (акцій). Натомість від робітників вимагають відмови від страйків.
У випадку погіршення кон'юнктури розміри виплат скорочуються і виплати повністю
припиняються. Водночас робітники не можуть вільно розпоряджатися акціями підприємства, на
якому вони працюють. При переході на інше підприємство або виході на пенсію їм сплачують
ринкову вартість акцій. В окремих компаніях (наприклад в автомобільній американській

53