Page 44 - 4163

платежу і загальний купівельний засіб. Після 1976 р. – року прийняття Ямайської міжнародної
валютної системи, п’ята функція грошей відпала, оскільки гроші, відповідно цій системі,
втратили зв’язок з золотом.
Процес руху грошей, що обслуговує реалізацію суспільного продукту, називається
грошовим обігом. Зв’язок між процесами реалізації суспільного продукту та грошовим обігом
дістав назву законів грошового обігу. Ці закони визначають кількість грошей, яка необхідна
для реалізації суспільного продукту за різних умов. Згідно з класичним підходом, кількість
грошей визначається сумою цін усіх товарів і послуг, що підлягають реалізації, поділеною на
швидкість обігу грошової одиниці. Цей зв’язок можна формалізувати:
Т * Ц
Кг  ,
О
де Кг – кількість необхідних грошей; Т – кількість товарів; Ц – ціни товарів; О- кількість
обертів грошової одиниці. З урахуванням впливу кредитних відносин, К. Маркс модифікував цю
формулу:
Т * Ц  К  П  ВВ
Кг 
О
де (крім визначених) К – сума цін товарів, проданих у кредит; П – сума платежів за
попередніми борговими зобов’язаннями; ВВ – сума взаємопогашених платежів.
Згідно з неокласичним підходом (І. Фішер) формула закону грошового обігу має такий
вигляд:
Q* P
М  ,
V
де М – кількість грошей; Q – сукупний обсяг товарів і послуг; Р – середній рівень цін
товарів; V – швидкість обігу грошей протягом року.
Якщо кількість грошей в обігу перевищує потребу в них, відбувається порушення закону
грошового обігу, наслідком чого є інфляція.

5.4. Закон вартості як закон розвитку товарного виробництва

В міру розвитку відносин обміну виникало питання з приводу визначення величини
вартості товару. Якщо продукти виробляються якісно однорідною працею (абстрактною), то
єдиним вимірювачем вартості товару може бути робочий час, адже праця проходить у часі.
Однак навіть при виробництві однорідних товарів різні виробники витрачають не однаковий
робочий час на одиницю продукції, тобто для кожного з них характерний індивідуальний
робочий час. Це пов’язано з використанням різних знарядь праці, різним рівнем кваліфікації
виробників, інтенсивності їх праці тощо. На ринку ціна одиниці товару визначається не
індивідуальним, а суспільно необхідним робочим часом.
Суспільно необхідні витрати робочого часу – це витрати, які необхідні для виробництва
корисної речі за середніх нормальних умов виробництва, середньої кваліфікації робітників,
середньої інтенсивності їх праці. Цей суспільно необхідний час формується стихійно на ринку в
результаті зіставлення ряду індивідуальних витрат на виробництво даного виду продукції. Як
правило, суспільно необхідний робочий час – це час, який витрачається більшістю виробників
даного виду продукції, або час, який витрачається на виробництво основної маси даного виду
продукції.
Об’єктивна необхідність визначення ринкової ціни товару суспільно необхідним робочим
часом лежить в основі сутності закону вартості, який ще називається законом цін (адже ціна –
це грошова форма вартості). Згідно з цим законом, мінові пропорції при обміні товарів
регулюються суспільно необхідними витратами.
Закон вартості виражає необхідність еквівалентного обміну, тобто рівності витрат
робочого часу на виробництво товарів, які обмінюються. Слід зазначити, що це має місце за
умов рівності попиту й пропонування. Якщо останнє менше попиту, ринкову вартість

44