Page 52 - 4163

Заробітна плата виконує наступні функції: відтворювальну, стимулюючу, розподільчу,
соціальну.
Відтворювальна функція заробітної плати означає забезпечення розширеного
відтворення власності на робочу силу, її вартості, а отже, й величини привласнюваного
необхідного продукту на основі якісного та сутнісного збагачення рис людини працівника.
Стимулююча функція передбачає, що заробітна плата, її форма та системи стимулюють
високоефективну працю.
Розподільча функція передбачає стимулювання припливу робочої сили в одні галузі та її
відпливу з інших.
Соціальна функція повинна сприяти досягненню певної соціальної справедливості в
суспільстві.
Сутність заробітної плати виражається в її основних формах та системах.
Заробітна плата існує у двох основних формах: почасовій і відрядній. Почасова заробітна
плата — оплата вартості та ціни робочої сили за її функціонування протягом певного робочого
часу. Для визначення рівня оплати робочої сили з'ясовують погодинну ставку заробітної плати,
яку називають ціною праці.
денна вартість робочої сили
ціна праці 
середня тривалість робочого дня
Погодинна оплата праці як різновид почасової використовується для подовження
тривалості робочого дня. Під час економічної кризи підприємці скорочують робочий час із
одночасним зниженням погодинної заробітної плати, що призводить до зниження заробітної
плати нижче від вартості робочої сили.
Відрядна, або поштучна, заробітна плата — це оплата вартості й ціни товару робоча
сила залежно від розмірів виробітку за одиницю часу. Вона є перетвореною формою почасової
заробітної плати. Затрати робочої сили за даної форми заробітної плати вимірюються кількістю
й якістю виробленої продукції. Вона використовується для підвищення інтенсивності праці,
скорочення затрат на нагляд за робітниками, посилення конкуренції серед робітників.
Почасова і погодинна форми заробітної плати в їхній єдності конкретизуються в окремих
системах заробітної плати. Якщо «форма заробітної плати» як економічна категорія означає
внутрішню організацію процесу руху змінного капіталу, спосіб зв’язку між власністю робочої
сили (а значить, її вартості і ціни) та результативністю її функціонування, то «система
заробітної плати» відображає певний комплекс чинників, що визначають величину заробітної
плати різних категорій найманих працівників у їхній (чинників) взаємодії та підпорядкованості
(субординації).
У сучасній економічній системі застосовуються такі системи заробітної плати: тарифні,
преміальні, колективні форми оплати, їх вибір залежить від трьох основних факторів: а) ступеня
контролю робітником кількості й якості виробленої продукції; б) ретельності, з якою продукція
може бути врахована; в) рівня затрат, пов'язаних із впровадженням тієї чи іншої системи оплати.
Тарифна система заробітної плати – це система, що залежить від складності та
ефективності праці, вираженої відповідним тарифним розрядом і ставкою, спрямованими на
одночасне стимулювання найманих працівників, на збагачення рис людини-працівника,
підвищення якості товарів і послуг. Наприклад, в автомобільній промисловості США
передбачено від 14 до 18 розрядів. Тарифні системи оплати ти посадові оклади службовців і
інженерно-технічних працівників розробляються на основі оцінки різних трудових
характеристик. Найбільш широко при цьому використовується система аналітичної оцінки, коли
тарифні ставки встановлюються залежно від відносної складності виконуваних робіт за такими
групами факторів: кваліфікація виконавця (освіта, досвід роботи, професійна підготовка),
розумові та фізичні зусилля, його відповідальність за матеріали, устаткування і т. д., умови
праці (тяжкі, непривабливі тощо). Для ретельного вивчення якості робочої сили застосовується
система оцінювання заслуг, згідно з якою для кожного фактора, що оцінюється (якість праці,
продуктивність, виробіток, професійні знання, здатність пристосуватися, надійність, ставлення

52