Page 46 - 4163

6. Які економічні формації обслуговує просте товарне виробництво? Чи може воно у
певних країнах та у певний історичний період бути основною (панівною) формою організації
виробництва?
7. У якому столітті з’явилися елементи розвиненої форми товарного виробництва? Яку
економічну суспільну формацію вона породила?
8. Назвіть економічні відносини, що існують у товаровиробляючому суспільстві?

6. Капітал: процес виробництва і нагромадження.
Наймана праця і заробітна плата

6.1. Соціально-економічний зміст поняття «капітал».
6.2. Відтворення і нагромадження капіталу.
6.3. Наймана праця та власність на робочу силу.
6.4. Вартість робочої сили. Заробітна плата, її форми і функції.

6.1. Соціально-економічний зміст поняття «капітал»

Першу спробу дати науковий аналіз капіталу зробив Аристотель. Він ввів поняття
«хремастика», яке походить від слова «хрема» й означає «майно», «володіння». Під
хремастикою Аристотель розумів мистецтво наживати достаток, або діяльність, спрямовану на
нагромадження багатства, на одержання прибутку, на вкладення і нагромадження капіталу.
Оскільки в античному світі важливу роль відігравав торговельний та грошовий (лихварський)
капітал, то в торговельній діяльності метою стає безмежне нагромадження багатства,
збільшення до безконечності капіталу.
Класики буржуазної політичної економії А. Сміт та Д. Рікардо ототожнювали капітал з
нагромадженою працею, запасом (машин, інструментів, сировини, одягу, їжі, грошей тощо).
Правда, А. Сміт до капіталу відносив лише ту частину запасів, яка призначена для подальшого
виробництва і приносить доход. А. Сміт та Д. Рікардо зробили крок вперед порівняно з
Аристотелем при з'ясуванні суті капіталу.
Переважна більшість сучасних західних науковців аналогічно визначає суть даного
поняття. Різниця між класиками буржуазної політекономії та сучасними західними
економістами полягає, по-перше, у тому, що останні значно розширили діапазон запасів, видів
нагромадженої праці (при з'ясуванні суті капіталу). Сюди включають дороги, мости,
комп'ютери, споруди тощо. По-друге, отримання доходу пов'язується не лише с названими
речовими факторами виробництва, а й з особистим, людським фактором виробництва. Якщо
перші отримали при цьому назву «фізичного капіталу», то другі – «людського капіталу». До
складу останнього належать надбані знання, звички, енергія людей, а інвестиціями у людський
капітал називають заграти на здобуття освіти, інформації, кваліфікації, на підтримання здоров'я,
затрати на виховання дітей тощо. Прихильники теорії «людського капіталу» включають до
нього навіть особисту чесність у ділових контактах. По-третє, окремі західні науковці
ототожнюють капітал насамперед з грошима, з фінансовими ресурсами. По-четверте, вони
ототожнюють капітал з часом, останній при цьому розглядається як окремий фактор
виробництва, що створює доход.
Позитивним у наведених поглядах при з'ясуванні суті капіталу є те, що вони всебічно
розкривають матеріально-речовий зміст категорії, пов'язують капітал з різними факторами
виробництва, з процесом отримання доходу. З цього погляду західні науковці впритул
наближаються до розуміння суті капіталу К. Марксом та Ф. Енгельсом. К. Маркс, зокрема,
розглядаючи матеріально-речову структуру капіталу, зазначав, що він складається із знарядь
праці, сировини, життєвих засобів, матеріальних продуктів, певної суми товарів, мінових
вартостей. Він також розглядав капітал як нагромаджену працю, як відношення уречевленої

46