Page 42 - 4163

Вартість як економічна категорія виражає відносини між товаровиробниками з приводу
витрат їхньої праці на виробництво продуктів, якими вони обмінюються як товарами. Споживна
вартість і вартість – дві сторони товару, що постійно перебувають у суперечності. Якщо товари
залишаються непроданими, то споживні вартості не виявляють себе як вартості.
Дві властивості товару є наслідком двоїстого характеру праці, втіленої в ньому. Вона
одночасно виступає як конкретна і абстрактна праця. Кожна конкретна праця відрізняється
творчою спрямованістю, знаряддям, технологічними заходами, навичками і знанням робітників,
кінцевою метою. Вона створює споживну вартість.
Якщо абстрагуватися від конкретного характеру праці, то в ній залишиться те, що вона є
витратами людської робочої сили взагалі, тобто абстрактною працею. Саме остання є тим
загальним, спільним, що міститься у всіх конкретних видах товарів різних виробників.
Абстрактна праця – джерело, субстанція вартості. Усяка абстрактна праця є суспільною. Проте
через відокремленість товаровиробників, праця яких безпосередньо виступає як приватна,
суспільна природа праці у сфері виробництва залишається прихованою. Вона виявляється лише
на ринку, коли товари обмінюються, тобто коли відбувається зведення конкретних видів праці
до абстрактної. Якщо продукція не буде реалізована на ринку, то приватна праця, втілена в ній,
не знайде суспільного визнання, тобто буде даремно витраченою. Суперечність між приватною і
суспільною працею – це основне протиріччя товарного виробництва, що супроводжується
стихійним коливанням цін, розоренням одних і збагаченням інших виробників товарів.
Теорії трудової вартості дотримувались найвидатніші мислителі світової економічної
думки – А. Сміт, К. Маркс і Дж. М. Кейнс. Крім цієї теорії вартості у світовій економічній
літературі сформувались: концепція граничної корисності, теорія витрат виробництва,
концепція попиту і пропонування. Перша є суб’єктивно-психологічною, оскільки вона ігнорує
виробництво товарів, значення витрат виробництва тощо. Проте гранична корисність дійсно
впливає на поведінку покупця на ринку: купуючи будь-який товар, він обов’язково враховує ту
величину корисності, яку одержить у розрахунку на кожну грошову одиницю ціни.
Згідно з другою теорією вартість товару створюється за допомогою таких трьох факторів,
як праця, земля, капітал. Усім цим факторам відводиться однакова роль, хоча насправді активну
роль відіграє лише праця, а вартість інших факторів лише переноситься конкретною працею
виробника на новостворений продукт.
Третя теорія стверджує, що вартість товару визначається співвідношенням попиту і
пропонування, проте неспроможна пояснити, як визначається величина вартості за умов
збігання останніх. Крім того, з цієї теорії витікає, що вартість формується лише у сфері обміну,
хоча насправді сферою утворення вартості є виробництво. Співвідношення ж між попитом і
пропонуванням впливає на відхилення ціни від вартості, а не на саму вартість.

5.3. Сутність і функції грошей

У товарному господарстві всі товари дорівнюються до грошей, що виражають вартість усіх
товарів. Але перед тим, як знайти свій вираз у грошовій формі, вартість пройшла тривалий і
складний шлях розвитку, у якому вона набувала різноманітних форм: проста або випадкова;
повна або розгорнута; загальна; грошова. Кожна наступна форма характеризує вищий ступінь
розвитку товарного виробництва й обміну.
Товар, який виражає свою вартість щодо другого товару, перебуває у відносній формі
вартості (товар А). Товар, споживна вартість якого служить засобом вираження вартості
першого товару, перебуває в еквівалентній формі вартості (товар Б).

Проста форма вартості:
Товар А Товар Б

відносна форма еквівалент на форма

42