Page 75 - 4140

По-перше, Україна має єдиного постачальника газу –
російський "Газпром". В умовах, коли на ринку України є єдиний
покупець газу, переговорні позиції продавця та покупця є рівними.
Та щойно на ринку виникне кілька покупців, монополіст може
диктувати ціни і вдаватися до цінової дискримінації. Від того, що
"Нафтогаз" не буде єдиним імпортером газу або не зможе
об’єднувати транзит газу та його оптову торгівлю, як це робить
"Газпром", постраждають усі споживачі газу в Україні.
По-друге, роздрібнення НАКу призведе до підвищення ставки
вартості капіталу і взагалі погіршить можливості його залучення.
По-третє, приватизація не може бути успішною за наявного
держрегулювання цін на газовому ринку – нереалістично
припускати, що приватний власник зможе отримувати необхідний
рівень дохідності капіталу лише за рахунок зниження операційних
витрат.
По-четверте, слід згадати позитивний ефект масштабу – саме
тому великі корпорації здебільшого зливаються, а не розділяються.
Причин, які потенційно провокують поганий економічний
стан "Нафтогазу", теоретично можна виокремити кілька.
1 Можна було б згадати зовнішню ринкову ситуацію, але
останніми роками вона була для "Нафтогазу" сприятливою з огляду
на стабільне зростання цін на енергоносії.
2 У компанії також не здійснюють масштабної
реструктуризації, незадовільна фінансова ситуація "Нафтогазу" є
хронічною, отже, проблему не можна пояснити й труднощами
перехідного періоду.
Тому реальною причиною видається саме погане управління
компанією. Ця причина, своєю чергою, має два компоненти:
поточне управління (здійснюється менеджментом компанії) та
стратегічне керівництво і контроль (здійснюється наглядовою
радою та акціонерами компанії). Навіть якщо припустити, що
"Нафтогаз" хронічно мав некваліфікований менеджмент, то постає
запитання: чому наглядова рада та акціонер не призначали
кращого? Тому питання все одно зводитиметься до системи
стратегічного керівництва та контролю, а в загальному вигляді – до
системи корпоративного управління НАК "Нафтогаз України".

73