Page 13 - ЛЕКЦІЯ 1

Предмет педагогіки – процес цілеспрямованого розвитку і формування

особистості в умовах її навчання, виховання, або – це виховання людини, як

особлива функція суспільства.

Потреба передачі соціального досвіду підростаючим поколінням виникла

разом з людиною. Однак, як цілеспрямований процес виховання бере свій початок з

періоду розподілу праці. До цього ж періоду необхідно віднести найстародавнішу

професію – педагога, вчителя.

Розквіту педагогічна думка досягла в Давній Греції і Риму. В Греції особливо

виділялись дві системи виховання: спартанська і афінська. Освіта в спартанській

державі була привілеєю рабовласників. Діти рабовласників з 7 до 15 років поза

сім’єю вчилися читати, писати, рахувати і дуже багато займалися військово-

фізичною підготовкою.

Більш розвинутою в порівнянні із спартанською була афінська система

виховання. Навчалися основам грамоти, музики, декламацією. Пізніше в гімназіях

вивчали філософію, літературу, політику.

Найвищий рівень освіти давала ефібія, куди поступали юнаки 18 – 20 р. Тут

навчали політичні науки, закони Афінської держави, військової дисципліни.

Закінчення двохрічного навчання в ефібії означало, що її випускники стали

повноправними громадянами Афін.
В епоху середньовіччя у всіх школах навчались основам грамоти, релігійним

догмам і співів псалмів і молитв.
В епоху Відродження виник новий тип середньої освіти, який отримав назву

“класичного”. Ведучим напрямком і змістом класичної освіти стало вивчення
латинської і грецької мови, античної літератури і мистецтва.

В 19 ст. поруч з класичною середньою шкалою широкий розвиток отримують

реальні і професійні школи. В реальному навчанні домінують предмети

природничо-математичного циклу.

В ХХ ст. в розвинутих країнах світу система освіти набула деяких загальних

рис при збереженні своєрідності, обумовленої національними традиціями.