Page 10 - ЛЕКЦІЯ 1

Виділення психології в самостійну науку відбулося в 60-х роках ХІХ ст. Воно

було зв’язано із створенням спеціальних науково-дослідних установ, психологічних

лабораторій і інститутів, кафедр у вищих учбових закладах, а також із

запровадженням експерименту для вивчення психічних явищ. Першим варіантом

експериментальної психології як самостійної наукової дисципліни була фізіологічна

психологія німецького вченого В.Вундта (1832 – 1920), засновника першої в світі

психологічної лабораторії. Він заклав основи структурного підходу до свідомості.

Послідовник Вундта Тітченер (1882 – 1927) - американський психолог був

засновником і лідером структурної психології.

Успіхи фізики і хімії пояснюються перш за все примінюваних в цих науках

методом розчленування речовини на прості елементи.

Вундт і його співробітники намагалися застосувати той же підхід в аналізі

свідомості. Свідомість була розбита на психічні елементи, подібно до того, як

матеріал поділяється на атоми. На думку вчених, основним матеріалом свідомості

служать відчуття, образи і почуття. Психологія повинна дати більш детальний опис

цих елементів.

Для досягнення цієї мети структуралісти застосовували метод

експериментальної інтроспекції, що полягає в тому, що досліджуваного просять

описати, що він відчуває в тій чи іншій ситуації. Але, як виявилось, по-перше, це
досить суб’єктивний метод, кожен піддослідний описує свої власні враження, по-

друге відчуття однієї і тієї ж сторони варіюють кожний день: те, що було
правильним в один день, може бути неправильним в інший.

Тому від погляду на психологію як науку про структуру свідомості
відмовились.

Критика структуралізму поклала початок розвитку біхевіоризму. Засновником

є вчений Дж.Уотсон (1878 – 1958). Психологія як наука повинна займатися не

свідомістю, яка недоступна науковому спостереженню, а поведінкою. Уотсон

вважає, що основне завдання біхевіоризму (від анг. behavirrer – поведінка), полягає в

нагромадженні спостережень над поведінкою з таким розрахунком, щоб можна було

сказати наперед, яка буде реакція людини на відповідну ситуацію (стимул).