Page 16 - ЛЕКЦІЯ 1

припинився би, став неможливим, а в кращому разі пішов шляхом, характерним для

тваринного світу.

Про це свідчать факти з життя дітей, які змалку потрапили до тваринних

(вовчих) зграй. Такі діти хоч і народилися індивідами, але їхній розвиток був

деформований у середовищі тварин.

Особистість частіше всього визначають як людину в сукупності її соціальних,

набутих якостей. Це означає, що до числа особистісних не відносяться такі

особливості людини які генотипічно або фізіологічно обумовлені, ніяк не залежать

від життя в суспільстві. Особистість – це людина, взята в системі таких її

психологічних характеристик, які соціально обумовлені.

Розвиток особистості відбувається у конкретних суспільних умовах.

Особистість завжди конкретно-історична, вона – продукт епохи, життя своєї країни.

Слід адекватно співвідносити поняття людини й особистості. Людина як

соціальна та біологічна істота є носієм особистості. Поняття людини значно ширше

за поняття особистості, бо включає у себе велике коло соціальних і біологічних

ознак. Індивідуальний розвиток людини (онтогенез) відбувається двома шляхами –

біологічним і соціальним.

Онтогенез людського організму визначається біологічною спадковістю,

онтогенез особистості – соціальною спадковістю. Ці дві детермінанти тісно
пов’язані в процесі розвитку людини. Біологічна спадковість має своїм джерелом

генетичний апарат людини, що сформувався в процесі біологічної еволюції і
визначає розвиток її організму. Соціальна спадковість представлена сукупністю

культурних досягнень людства.
В онтогенезі психіки людини існує єдність біологічних і соціальних умов.

Останнє слово у розвитку особистості належить соціальним умовам, але цей

розвиток неможливий без біологічних передумов.

Особистість характеризується якісними та кількісними проявами психічних

особливостей, які утворюють її індивідуальність. Індивідуальність – це поєднання

психологічних особливостей людини, що утворюють її своєрідність, відмінність від