Page 18 - 4
P. 18

N 1       sin(    t (   n t))
                           s t( )    s n t(   )  0            .                                                      (3.27)
                                n0            0  t (   n t)

               Слiд  пiдкреслити,  що  в  часовому  представленi  вiдлiки    будуть    дiйсними  числами,  а  в
               частотному - комплексними.
                      Практично  для  дискретного  перетворення  Фур’є  одномiрної  функцiї  користуються
               формулою

                                  N 1             2
                       S k( )   t  s n( ) exp(  j  nk)  ,                                                              (3.28)
                                  n0              N

               n= 0,1,...,N/2 для N парного і n= 0,1,...,(N-1)/2 для N непарного. Звiдси видно, що значень
               частот обчислюють вдвiчi бiльше, нiж  вiдлiкiв в часовiй областi. Пояснюється це тим, що
               при k>N/2 комплексно-спряженi данi будуть повторюватись i їх можна обчислювати тiльки
               половину,  тобто  стiльки  ж,  скiльки  в  часовiй  областi.  Обернене    перетворення    Фур’є
               виконують за формулою

                                       1   N 1            2
                              s n( )         S k( ) exp(  j  nk) ,                                                 (3.29)
                                      N t                  N
                                           n0

                           n=0,1,...,N-1.





                           3.5. Двовимірна трансформація Фур’є

                      Все,  сказане  в    попередньому    пiдроздiлi,    можна    перенести    i    на  двовимiрне
               перетворення  Фур’є,  тому  на  теоретичних    аспектах    зупинимось  лише  коротко.  Нехай
               функцiя F(x,y) описує  поверхню  нескiнченних розмiрiв як неперервне зображення розподiлу
               висот.  Велика  буква  F  використовується  в  даному  розділі  тому,  що  відповідною  малою
               буквою  позначається  тут  частота.  В  iдеальнiй  системi  дискретизацiї  зображень  просторовi
               вiдлiки  вихiдного  зображення    отримують  перемноженням  цiєї  функцiї  з  функцiєю,    що
               складається    з    нескiнченної  кiлькостi  дельта-функцiй,  якi  задаються  у  вузлах    решiтки    з
               кроком x, y.

                                               
                              D x y( , )          x (   j x y,   j  y)                                            (3.30)
                                                                      2
                                                           1
                                         j   j 
                                          1
                                               2

               Тодi дискретне зображення запишеться спiввiдношенням

                                                      
                F x y( , )   F x y D x y( , ) ( , )       F j x j(   ,   y) (   x  j x y,   j  y) .  (3.31)
                 d                                            1      2             1          2
                                                j   j 
                                                1
                                                      2
   13   14   15   16   17   18   19   20   21   22   23