Page 20 - 381_

6 Випадкові величини і закони їх розподілу
Випадковою величиною, пов’язаною з деяким експери-
ментом, називається величина, яка при кожному здійсненні
цього експерименту набуває певного числового значення,
невідомого до досліду і залежного від випадкових причин, які
неможливо попередньо врахувати.
Дискретною випадковою величиною називають
випадкову величину, множина значень якої скінченна або
зліченна. Слід зауважити, що значення дискретної випадкової
величини є ізольованими точками на прямій.
Законом розподілу дискретної випадкової величини
називається відповідність між значеннями випадкової
величини і ймовірностями, з якими ці значення набуваються.
Закон розподілу найчастіше задають у вигляді таблиці,
перший рядок якої містить можливі значення  випадкової
i
величини о (у порядку зростання), а другий – відповідні
ймовірності p набуття цих значень:
i
о   ... 
1 2 n
Р p p ... p
1 2 n
Закон розподілу заданий правильно, якщо виконується
рівність p  p   p  1. Наведемо приклади
1 2 n
дискретних випадкових величин і їх законів розподілу.
1. Підкидається гральний кубик; о – кількість очок, що
випали на верхній грані. Закон розподілу такої випадкової
величини
о 1 2 3 4 5 6
Р 1 6 1 6 1 6 1 6 1 6 1 6

2. З урни, що містить 4 білих і 6 чорних кульок,
навмання витягують три; о – кількість білих кульок серед
трьох вибраних. Закон розподілу
о 0 1 2 3

Р p p p p
0 1 2 3

18