Page 39 - 34

t
В наступному випадку    0,   0 буде cos  , 0 внаслідок чого годинний
h h
кут для точки заходу світила буде знаходитись в межах 0  t 6 , а для точки

h h
сходу ці межі будуть такими: 18  t 24 .

На основі цього аналізу рекомендуються такі формули для обчислення го-
динних кутів в точках заходу і сходу світила:

t W t  T ,
(3.25)
t  24 h t  T .
E
Розрахунок табличних годинних кутів t за формулою (3.23) з допомогою
T
калькулятора зводить методику обчислення годинних кутів в точках заходу t
W
і сходу t до застосування тільки формул (3.25), оскільки калькулятор автома-
E
тично враховує знак у формулі (3.23).

Одержана формула (3.23) дає можливість аналітично підтвердити умову
віднесення зірок до класифікаційної групи “зірки, що сходять і заходять”.

Відомо, що годинний кут зірки при її видимому добовому русі по небесній

h h
сфері може змінюватись в межах від 0 до 24 (0– 360), а величина косинуса
в межах 1 cos t   . 1 Підставивши в цю нерівність перший вираз із (3.23),

отримаємо

tg 
 1  1 або  tg 90    tg   tg 90   .
tg 90 

Звідси отримаємо аналітичне підтвердження класифікаційної умови

 90       90   . (3.26)

3.2.4 Визначення часу і горизонтальних координат світил

в точках елонгації

Розглянемо видимий добовий рух світил, у

яких   . Нехай на рис. 3.5 представлена

проекція небесної сфери на площину небес-

ного горизонту (вид зверху).
Тоді EZN є зображенням небесного мериді-

ану, SZW – зображення першого вертикала,
T W T   E – добова паралель світила, для

якого   , і T та T  – точки верхньої і ни-


38