Page 76 - 2575

інституціональних досліджень прилучились відомі неокласики – Е.Чемберлін (США), П.Сраффа
і Дж.В.Робінсон (Великобританія);
 третій етап – соціально-інституціональний напрям 60-80-х років ХХ ст. або
неоінституціоналізм; найвідомішими представниками якого стали американські теоретики
Дж.К.Гелбрейт, У.Ростоу, Р.Коуз, шведський дослідник Г.Мюрдаль та деякі інші сучасні
економісти.
Ранній інституціоналізм представлений трьома напрямами американського
інституціоналізму:
٠ соціально-психологічним напрямом Т.Веблена;
٠ соціально-правовим напрямом Дж.Коммонса;
٠ емпіричним або кон’юнктурно-статистичним напрямом В.Мітчелла.
Веблен Торстейн (1857–1929), американський економіст, професор Чиказького університе-
ту, основоположник інституціоналізму, засновник соціально-психологічного напряму. Основні
праці – “Теорія бездіяльного класу” (1899), “Теорія підприємництва” (1904), “Інстинкт майс-
терності і стан промислової техніки” (1914), “Інженери і система цін” (1921), “Власність від-
сутнього” (1923).
Для поглядів Веблена характерне критичне ставлення до існуючих в економічній теорії на-
прямів, до практики господарського життя. Він засуджував економічний лібералізм та неокласи-
цизм за надмірну затеоретизованість і відірваність від життя, обмеження рамками статичного ана-
лізу, гіпотетичних схем “стану рівноваги”. Веблен вважав, що економічна наука не повинна обме-
жуватись лише вивченням цін і ринків, а має досліджувати діяльність людей у всіх її проявах.
Широко відомою стала теза Веблена про “суверенітет споживача” – виклик, кинутий ним
основам теорії попиту і пропонування. Він піддав сумніву ефективність ринкової економіки, зок-
рема, її здатність надавати споживачу кращі товари за низькими цінами. Натомість Веблен довів,
що споживачі піддаються різноманітним видам суспільного і психологічного тиску, який зумов-
лює прийняття ними нераціональних рішень. Для ілюстрації він увів термін “показне споживан-
ня” – прагнення багатих купувати товари і послуги тільки для того, щоб справити враження на
оточуючих. Споживачі середнього класу і бідняки імітують поведінку багатих. Коли це відбува-
ється, закон попиту не спрацьовує, – обсяг попиту зростатиме скоріш за високих цін, ніж за низь-
ких.
Що ж стосується пропонування, то Веблен доводить, що прагнення прибутку штовхає підп-
риємців на безпринципні дії (спроби обмежити конкуренцію, випуск товарів та ін.), які призводять
до розбазарювання ресурсів, нездатності економіки повністю реалізувати свій потенціал. Звідси
Веблен робить висновок, що класичний капіталізм, який ґрунтується на невтручанні держави в
економіку, в перспективі приречений на заміну більш чутливою до потреб людей системою.
Веблена вважають фундатором технологічного детермінізму. Технократична концепція Веб-
лена стала найважливішою частиною його теорії в цілому. Він був прихильником “технократичної
революції”, – переходу влади у виробництві від власників підприємств (“бездіяльного класу”) до
інженерно-технічної інтелігенції (“технократів”). Господарське життя країни теоретик реформ
пропонував підкорити особливій “раді техніків”, тоді виробництво, звільнившись від пут
“бізнесу”, буде здійснюватись заради задоволення потреб всіх членів суспільства. Веблен одним з
перших виступив з нищівною критикою монополій, за що був названий “американським Мар-
ксом”.
До рушійних сил розвитку виробництва і суспільства Веблен відносив такі “інституції”,
як батьківські почуття, “інстинкт майстерності”, задоволення від виконаної роботи, потяг до праці
і знань, які передаються з покоління в покоління через сімейне виховання, що згодом переростає в
турботу про суспільство, про все людство. Технократичний “сценарій майбутнього” Веблена ніс в
собі чимало раціональних зерен. Сьогодні ринкова економіка має чимало рис вебленівських про-
гнозів.
Коммонс Джон (1862–1945) – американський економіст, засновник соціально-правового ін-
ституціоналізму. Основні праці – “Правові основи капіталізму” (1924), “Інституціональна
економікс: її місце в політичній економії” (1934).
Коммонс розробляє “юридично-мінову” концепцію суспільного розвитку: в його основу він
покладає відносини обміну, зображуючи їх як юридичні. Вихідною економічною категорією ви-
ступають “правові угоди”. Учасниками угоди можуть бути всі інститути суспільства. Сама угода,
яка становить основний елемент кожного економічного інституту, включає три моменти:
конфлікт, взаємодію, розв’язання. Будь-які суспільні конфлікти можна успішно розв’язати шляхом
юридичного регулювання правил “угоди”. Він вважав, що правові рішення держави здатні забез-
печити перехід від фінансової до адміністративної стадії капіталізму. За своєю соціально-
економічною спрямованістю інституціоналізм Коммонса втрачає критичний заряд порівняно з
інституціоналізмом Веблена. Підтримуючи традиції американського прагматизму, Коммонс вва-
жав людський розум здатним вирішити будь-які актуальні проблеми, якщо правовими засобами
спрямовувати його в правильне русло.
Мітчелл Веслі (1874–1948) – американський економіст і статистик, професор Гарвардського
університету, засновник емпіричного інституціоналізму. Основні праці – “Економічні цикли”
74