Page 74 - 2575

літики; підпорядкування ринкових відносин загальносуспільним інтересам, наслідком якого може
стати розбалансування економіки; важелем збалансування є державне планування, що не суперечить
ринковим відносинам; соціальна політика. Ця теоретична модель була покладена урядом де Голля в
основу “політики модернізації”.
Чиказька школа (монетаризм) – течія неолібералізму, що виникла в 50-60-х роках XX ст. у
Чиказькому університеті як своєрідна реакція на тривалий період ігнорування ролі грошового фак-
тора в господарських процесах; поєднує неокласичні підходи з монетарною концепцією державного
регулювання.
Попередниками сучасного монетаризму були відомі американські дослідники І. Фішер і Л.
Мізес.
Фішер Ірвінг (1867–1947) – американський економіст і статистик, якого вважають заснов-
ником монетаризму. Він розвинув кількісну теорію грошей. Знамените “рівняння обміну”:
МV=РQ, виведене ним у 1946 р., стало основою розробки концепції сучасного монетаризму.
Фішер очолив групу американських теоретиків (Г.Саймонс, Ф.Найт та ін.), котрі як і Кейнс дово-
дили, що поступальний розвиток залежить від грошового чинника, але заперечували кейнсіанські
методи регулювання, що базувались на експансіоністській грошовій політиці (дефіциті бюджету).
Послідовником цієї школи, а також засновником “нової школи монетаризму” став М. Фрідмен
(н. 1912).
Фрідмен Мілтон (нар. 1912) – видатний американський економіст, лауреат Нобелівської
премії, економічний радник кількох президентів СІІІА. Основні праці – “Нариси позитивної
теорії” (1953), “Кількісна теорія грошей” (1956), “Програма монетарної стабілізації” (1959),
“Теоретичні основи аналізу кредитно-грошової системи” (1970), “Гроші та економічний роз-
виток” (1973), “Монетарна історія США, 1867-1960” (1981, у співавторстві з Анною Шварц).
Фрідмен пропонує модель, основою якої є стабілізація економіки монетарними засобами.
Вона спирається на особливу грошову теорію, згідно якої грошова сфера визнається важелем дер-
жавного регулювання економіки. Відкритість економіки розглядається Фрідменом як можливий
чинник грошової дестабілізації. Фрідмен пропонує державі маніпулювати соціальними витратами
залежно від стану розвитку економіки. Ці основні відмінності зумовлені тим, що модель Фрідмена
формувалась багато пізніше інших неоліберальних моделей, була реакцією на активне впровад-
ження кейнсіанських рекомендацій та їх негативні наслідки.
Спираючись на базу даних з економічної історії США, Фрідмен доводить, що циклічність
економічного розвитку має грошову природу: зростання грошової маси в обігу провокує інфляцію.
Тому грошова сфера, пропонування грошей мають бути основними об’єктами державного контро-
лю. Держава, виконуючи стабілізаційну функцію, може скористатись лише одним інструментом
впливу на економіку – грошовою емісією. Виходячи з того, що недостатня кількість грошей в
обігу призводить до кризи виробництва, а надлишкова – до інфляції, Фрідмен запропонував ви-
значення оптимально необхідної кількості грошей для нормального функціонування економіки за
допомогою “рівняння обміну”: загальна ціна створеного в межах країни продукту повинна
дорівнювати величині грошової маси з урахуванням швидкості обігу грошей. Грошова емісія має
бути орієнтованою на приріст ВВП. Фрідмен увів поняття “портфелю активів” (сукупності всіх
ресурсів індивіда, його багатства) як проміжну категорію, що пов’язує гроші і ВВП. Він
посилається на консерватизм людини відносно “портфелю активів”, стійкість якого забезпечує і
стійкість ВВП.
Фрідмен виводить рівняння довгострокової рівноваги грошового ринку, згідно якого
пропонує підтримувати темп приросту готівки на рівні 3 % на рік, а з урахуванням потенційних
грошей (строкових вкладів і облігацій державних позик) – на рівні 1 %. У цілому щорічний
приріст не повинен перевищувати 4–5 %, що забезпечить “природний рівень безробіття”. На
відміну від кейнсіанців, які в аналізі залежності між інфляцією та безробіттям посилалися на “кри-
ву Філліпса”, Фрідмен доводить, у довгостроковому періоді такої залежності не існує. Приско-
рення інфляції позитивно впливає на безробіття лише тимчасово, у довгостроковому періоді
економіка повертається до “природного рівня” зайнятості, а інфляція не забезпечує її зростання.
Концепцією “природного рівня безробіття” Фрідмін пояснив явище стагфляції.
Фрідмен критикує політику незбалансованого державного бюджету, визнаючи її однією
з причин розбалансування механізмів ринкового саморегулювання. Збалансованість бюджету,
скорочення дефіциту державного бюджету можна забезпечити за рахунок регульованої грошової
емісії та зменшення державних витрат. Соціальна сфера не повинна бути пріоритетним напрямом
діяльності держави.
Монетарна концепція успішно пройшла апробацію у 1969-70 рр., коли Фрідмен був радни-
ком президента Ніксона, але тріумфом його теорії стала концепція стабілізації американської еко-
номіки 80-х рр. – “рейганоміка”, яка дозволила США подолати труднощі спаду, послабити інфля-
цію, зміцнити долар. Фрідмен також брав участь у розробці концепції побудови ринкової економі-
ки у Чілі. Разом з тим, чимало країн Заходу, а згодом і Сходу, які вдавалися до монетаристських
методів боротьби з інфляцією, згодом поступово відмовляються від них. Для багатьох країн спад
виробництва і втрати, яких внаслідок цього зазнала економіки, виявилися значно більшими, ніж
позитивний ефект від зниження темпів інфляції.
72