Page 70 - 2575

світу є наявність в шести країн ядерної зброї в кількості, достатній для знищення життя на
Землі декілька десятків разів. Відхід від конфронтації і скорочення озброєнь почалося в 70-і
рр. як наслідок певного військового паритету між СРСР і США. НАТО зберігся як військовий
і політичний блок, переглянувши деякі зі своїх стратегічних установок. Є низка країн, які до-
вели витрати до мінімуму, процвітають завдяки такій політиці (Австрія, Швеція, Швейцарія).
На жаль, війна далеко не зникла з арсеналу способів вирішення конфліктів. Глобальне про-
тистояння змінилося посиленням і збільшенням числа різного роду конфліктів локального ха-
рактеру з приводу територіальних, етнічних, релігійних розбіжностей, що загрожують пере-
творитися на регіональні або глобальні конфлікти з відповідним залученням нових учасників.
Світову продовольчу проблему називають однією з головних невирішених проблем XX
ст.. За останні 50 років у виробництві продовольства був досягнутий істотний прогрес –
чисельність тих, що недоїдають і голодують скоротилася майже вдвічі. В той же час чимала
частина населення планети до цих пір відчуває дефіцит продуктів харчування. Чисельність
тих, що потребують їх перевищує 800 млн. чоловік, тобто абсолютний брак продовольства (по
калоріях) випробовує кожен сьомий. Найгостріше проблема дефіциту продуктів харчування
стоїть в багатьох країнах, що розвиваються. Голод є в першу чергу супутником бідності, тоб-
то залежить від рівня економічного і соціального розвитку. Багато країн тримаються лише
завдяки донорській допомозі міжнародних організацій і добродійності населення розвинених
держав. У слаборозвинених країнах голодують в першу чергу селяни. У Латинській Америці і
Азії основною причиною голоду є брак земель. Земельні наділи дуже малі, щоб прогодувати
сім'ю. Величезним лихом для цих країн є те, що більшість тих, що голодують - це жінки і діти.
За даними міжнародної статистики, не дивлячись на поліпшення за останніх 20 років деяких
відносних показників, число тих, що недоїдають в абсолютному вираженні продовжує зроста-
ти і через 10 років їх буде 1 млрд. Багато міжнародних експертів сходяться в тому, що вироб-
ництво продовольства в світі в найближчы 20 років буде здатне в цілому задовольнити попит
населення на продукти харчування, навіть якщо населення планети щорік зростатиме на 80
млн. чоловік. При цьому попит на продовольство в розвинених країнах, де він і так досить ви-
сокий, залишиться приблизно на сучасному рівні (зміни торкнуться головним чином структу-
ри вжитку і якості продуктів).
В останній третині XX ст. серед проблем світового розвитку позначилася проблема
вичерпаності і браку природних ресурсів, особливо енергетичних і мінеральної сировини. По
суті, глобальна енергосировинна проблема є дві дуже близькі за характером походження про-
блеми – енергетичну і сировинну. В даний час енергосировинна проблема представляється та-
ким чином. По-перше, розширення масштабів видобутку і вжитку корисних копалини спри-
чинило різкі зміни в довкіллі. Металургійні, хімічні, нафтопереробні і інші підприємства, що
працюють в більшості своїй з використанням традиційних технологій, згубно впливає на стан
повітря, ґрунту, водних, лісових, біологічних ресурсів, приводять до кліматичних змін, різко
міняють умови існування людини. Зростання числа аварійних ситуацій в умовах розширення
районів нафтовидобування на морських шельфах, зростання морських перевезень нафти,
збільшення протяжності нафто- і газопроводів веде до забруднення поверхонь Світового
океану і суші. В даний час вирішення проблеми ресурсо- і енергозабезпечення залежить, по-
перше, від динаміки попиту, цінової еластичності на вже відомі запаси і ресурси; по-друге, від
потреб, що змінюються під впливом НТП, в енергетичних і мінеральних ресурсах; по-третє,
від можливостей їх заміни альтернативними джерелами сировини і енергії і рівня цін на
замінники; по-четверте, від можливих нових технологічних підходів до вирішення глобальної
енергосировинної проблеми, забезпечити які може безперервний НТП.
Характеризуючи загальний стан природного довкілля, учені різних країн зазвичай вжи-
вають такі визначення, як «деградація глобальної екологічної системи», «руйнування природ-
них систем життєзабезпечення» і тому подібне Багато хто пише про наростаючу глобальну
екологічну кризу, яка в окремих регіонах прийняла вже найвиразніші форми. Умовно всю
проблему деградації світової екологічної системи можна розділити на дві складові частини:
деградація природного довкілля в результаті нераціонального природокористування і забруд-
нення її відходами людської діяльності. Як приклади деградації природного довкілля в
результаті нераціонального природокористування можна привести збезлісення і виснаження
земельних ресурсів. Деградація земельних ресурсів в результаті розширення землеробства і
тваринництва відбувалася впродовж всієї історії людства. До причин деградації перш за все
відноситься надмірне пасовищне скотарство, найбільш характерне для багатьох країн, що роз-
виваються. Важливу роль відіграють також зубожіння і вимирання лісових масивів і
сільськогосподарська діяльність (засолення при зрошуваному землеробстві). Інша причина
деградації світової екологічної системи – забруднення її відходами виробничої і невиробничої
діяльності людини. Кількість цих відходів дуже велика і останнім часом досягло розмірів, за-
грозливих існуванню людської цивілізації. Деградація екологічної системи пов'язана також зі
вступом в природу хімічних речовин, створених в процесі виробництва. Це хімікати, пестици-
ди, кормові добавки, косметичні, лікарські і інші препарати. Проблемою є зменшення озоно-
вого шару. Всі ці факти свідчать про деградацію глобальної екологічної системи і наростання
68