Page 68 - 2575

Нарешті, прибічники синтезу використовують закон Вальраса, який пов'язує воєдино ринки
грошей, облігацій, товарів і робочої сили і застосовується переважно для дослідження рівноваги з
повною зайнятістю. Кейнсіанські противники неокласичного синтезу розглядають подібну спробу
включити теорію Кейнса в зовсім непридатну для цього вальрасівську систему загальної рівноваги
як "безнадійну".
Кейнсіансько-неокласичний синтез був основою третього класичного стану, оскільки досяг
статусу загальноприйнятої панівної ортодоксії. Цей процес в галузі економічної теорії обумовле-
ний рядом причин. Основні з них: економічні (підрив віри у здатність вільної ринкової економіки
автоматично підтримувати повну зайнятість і стабільність цін, практична ефективність кейнсіан-
ських засобів економічної політики тощо); соціальні (досягнення соціального консенсусу предств-
ників приватного капіталу, середніх верств, значної частини робітничого класу); політичні (поміт-
не тяжіння до реформізму); ідеологічні (вплив досвіду народногосподарського пла-нування, соціа-
льних заходів в колишніх країнах командно-адмініс-тративної системи на економічну науку і по-
літику Заходу, пропа-ганда політики активізму, заснованої на рекомендаціях прихиль-ників кейн-
сіансько-неокласичного синтезу) та ін. Разом з тим від-повідність кейнсіансько-неокласичного си-
нтезу належному трак-туванню "Загальної теорії зайнятості, відсотка і грошей" Дж. М. Кейнса не
викликала до середини 60-х років серйозних сумнівів в академічній науці і викладанні її. Все це
сприяло зміцненню панів-ного становища синтезу і усталенню третього класичного стану.
Посткейнсіанство: новітня критика кейнсіансько-неокласичного синтезу. У другій по-
ловині 60-х років серед прихильників економічної теорії Кейнса намітився новий поворот. Прові-
дні неокейнсіанці Р. Клауер, А. Лейонхувуд, Р. Берроу, Г. Гроссман, П. Девідсон, С. Вайнтрауб
(США), Дж. Робінсон, Р. Кан, Г. Шекл, Н. Калдор (Великобританія) та інші виступили з критикою
кейнсіансько-неокласичного синтезу і альтернативними витлумаченнями теорії Кейнса. Відправ-
ним пунктом їх критики стало положення про те, що "стандартна кейнсіанська модель" - це лише
одна з ряду можливих інтерпретацій теорії Кейнса. Звідси - витоки чіткого розрізнення еконо-
мічної теорії самого Кейнса та його послідовників як таких, що різняться між собою. На противагу
кейнсіансько-неокласичному синтезу, або "класичному кейнсіанству", виникли різні варіант пост-
кейнсіанства, насамперед "монетарного" і "нового".
Розкол і хитання в стані прибічників економічної теорії Кейнса підривали класичну ситуа-
цію, що існувала. Однак вирішальну роль в її порушенні все ж відіграли інші чинники. По перше, -
це кризові процеси в розвитку ринкового господарства. Особливу роль відіграла світова економіч-
на криза 1974-1975 рр. - найбільш значна після „великої депресії” 30-х років. В економічній літе-
ратурі не відчувається нестачі в постановці представниками всіх напрямів в прямий зв'язок кризо-
вих процесів в ринковій економіці із кризою кейнсіанства заснованої на ньому економічної полі-
тики. Проте спільний висновок - віднині з "кейнсіанською революцією" покінчено - отримує різне
трактування залежно від напряму, основні поло-ження якого сповідує той чи інший вчений. Для
посткейнсіанців він означає занепад "хибного" кейнсіансько-неокласичного синтезу і надії на
швидке відродження "справжньої" економічної теорії Кейнса.
По друге, значна роль належала політичному чиннику - боротьбі двох тенденцій в суспіль-
ній свідомості, ідейно-політичному житті західного суспільства - ліберально-реформістській і кон-
сервативній. На зміну реформізмові прийшов консерватизм.
По-третє, велике значення мали процеси в розвитку економіч-ної теорії поза межами кейнсі-
анства. В умовах свободи творчості і можливостей критики пануючої ортодоксії її противники,
насам-перед монетарне™, вели атаки на "класичне кейнсіанство". Представники неокейнсіанства
стверджують, що насправді монетаризм піддав критиці не економічну теорію Кейнса, а її хибні
інтерпретації. Однак це не похитнуло факту значного реального впливу монетаризму на остаточ-
ний підрив третього класичного стану і на тісно пов'язані з цим інтенсивні пошуки нового консен-
сусу в су-часній економічній теорії.

Змістовий модуль 3. Світове господарство та основні напрямки економічної думки на етапі
інформаційно-технологічної революції ( кінець ХХ – початок ХХІ ст.).

Інтернаціоналізація та глобалізація світового господарства останньої третини ХХ-поч.
ХХІст. Феномен глобалізації, що став домінантою цивілізаційного розвитку впродовж останньої
чверті XX — поч. XXI століття, виник як процес, що якісно відрізняється від інтернаціоналізації не
тільки тим, що охоплює найширші сфери суспільного життя, а тим, що означає перехід до системи
переростання відкритого національного господарства в інтегроване світове господарство. Виникають
нові ринки (капіталів, іноземної валюти, страхування тощо) на глобальному рівні з'являються нові
інструменти (інформаційні системи, Інтернет, стільниковий зв'язок); формуються нові дійові
особи (СОТ та ін.), розроблюються нові правила регулювання міжнародних відносин у
вигляді багатосторонніх угод з питань економічного співробітництва, конвенцій та
інтелектуального середовища. Основними характерними ознаками глобалізації є: розши-
рення торгівлі та її лібералізація; інтернаціоналізація обороту капіталу та усунення перешкод

66