Page 52 - 2575

сор Київського університету О. Білімович (“До питання про розцінку господарських благ”, 1914),
які не лише сприйняли ідеї маржиналізму, а й спробували розвинути їх.
Праці ряду українських економістів стали визначним внеском у розвиток світової економічної
науки.
Подолинський Сергій Андрійович (1850–1891) – видатний український учений, громадсь-
кий діяч, який написав ряд праць з питань економіки. Найвидатнішим його твором, що знаменував
справжній прорив у світовій науці, стала стаття “Праця людини і її відношення до розподілу
енергії” (1880). У ній Подолинський розробив енергетичну теорію органічного життя. Він
проаналізував розподіл енергії у всесвіті та роль праці у її збереженні й нагромадженні, дав нове
природничо-наукове визначення праці як діяльності, що збільшує енергетичний бюджет людства
(“закон Подолинського”). Він уперше у світовій науці висловив гіпотезу про можливість безпосе-
реднього синтезу продуктів харчування з неорганічних елементів. Подолинський вважав, що по-
збавити людство від розтрати природних ресурсів і забезпечити найбільше акумулювання енергії
може лише соціалізм.
Туган-Барановський Михайло Іванович (1865–1919) – учений-економіст зі світовим ім’ям,
професор Санкт-Петербурзького та Київського університетів. Основні праці – “Учення про гра-
ничну корисність господарських благ, як причину їхньої цінності” (1890), “Промислові кри-
зи в сучасній Англії, їх причини і вплив на народне життя” (1894), “Соціальна теорія
розподілу” (1913), “Соціалізм як позитивне вчення” (1918), “Соціальні основи кооперації”
(1919).
За своїми поглядами Туган-Барановський не був вузьким послідовником певної школи. Свою
теоретичну діяльність він розпочав як марксист, проте згодом став на позиції лібералізму і
реформізму. Вже перша його праця “Учення про граничну корисність господарських благ, як
причину їхньої цінності” (1890) являла блискучий порівняльний аналіз теорій цінності класичної
та австрійської шкіл. У ній Туган-Барановський визначає можливість синтезу двох підходів (пара-
лельно він був здійснений Маршаллом у “Принципах економікс”, 1890). Він доводить, що
“граничні корисності вільно відтворюваних господарських благ пропорційні їх трудовим вар-
тостям”.
Всесвітньо відомою стала праця Туган-Барановського “Промислові кризи в сучасній Англії,
їх причини і вплив на народне життя” (1894), в якій він досліджує закономірності розвитку
капіталізму як господарської системи, започатковує власну теорію криз і піддає сумніву
правильність висновків К.Маркса щодо пояснення причин економічного циклу. Він звернув увагу
на тісний зв’язок між зміною цін на “капітальні блага” (засоби виробництва) і кумулятивним про-
цесом вивільнення грошового капіталу, котрий спрямовується або на інвестиції, або на заощад-
ження. Саме диспропорції між рухом заощаджень та інвестицій, насамперед у галузях, які вироб-
ляють засоби виробництва, становлять основну причину циклічних коливань. Тим самим він по-
клав початок сучасній інвестиційній теорії циклів, випередивши основну ідею кейнсіанства про
заощадження та інвестиції як вихідний внутрішній імпульс усього механізму циклічних коливань,
визначив функціональний взаємозв’язок основних чинників економічної активності, втілений
Кейнсом у його мультиплікаторі.
Загальновизнаним у світовій економічній науці є внесок Туган-Барановського в розробку
таких проблем, як теорія розподілу, теорія кооперації, теорія соціалізму та ін. Його концепція
соціалізму була близькою до соціал-реформістської. Він не лише заперечував революційне
насильство як засіб досягнення соціалізму, але й попереджав про безпеку встановлення
державного соціалізму: вади надмірної централізації можуть призвести до обмеження особистої
свободи, бюрократизації управління, регресу. Особливо він наголошував на негативних наслідках
націоналізації землі для селянства. У праці “Соціальні основи кооперації” Туган-Барановський
досліджує історичну еволюцію кооперативних ідей та кооперації у різних країнах, формулює ряд
теоретичних висновків та передбачень, наукову обґрунтованість яких підтвердив досвід розвитку
світового кооперативного руху. Туган-Барановському належить перший україномовний підручник
з політичної економії (1919).
Слуцький Євген Євгенович (1880–1948) – видатний український економіст-математик
світової слави. Основні праці – “До теорії збалансованого бюджету споживача” (1915), “Етюд
до проблеми побудови формально-праксеологічних засад економіки” (1926) – були видані на
Заході, виявивши неабиякий вплив на розвиток світової економічної думки.
Вже студентська наукова робота Слуцького “Теорія граничної корисності”(400 стор. маши-
нопису) була відзначена у 1910 р. золотою медаллю Київського університету. Знаменитим
дослідженням Слуцького стала праця “До теорії збалансованого бюджету споживача”, яка в
методологічному відношенні ґрунтується на концепції граничної корисності. Але паралельно з
Парето та Еджвортом Слуцький обґрунтував ординалістську версію поведінки споживача. Цю
працю вважають початком економіко-математичних досліджень проблем попиту і взаємозв’язку
між функціями корисності, попиту, рухом цін та доходу.
Посилаючись на поняття корисності Парето, він показав його обмеженість і розвинув власне
розуміння функції корисності: корисність будь-якого поєднання благ є величина, що має
властивість набувати тим більшого значення, чим більшою мірою це поєднання виявляється
50