Page 55 - 2575

Англо-французька коаліція за допомогою війни хотіла припинити економічний ріст у
Німеччині, остаточно позбавити її колоній, сировини і ринків збуту, і тим самим повернути собі
втрачені позиції у світі.
Додатковою причиною стало бажання (за рахунок нагнітання військової істерії, а в майбут-
ньому за рахунок поділу завойованого) згуртувати націю і відвернути нижні прошарки суспільства
від боротьби за свої економічні інтереси. Особливо сильною така мотивація була в Японії і Росії.
До початку 1914 року на частку Німеччини і її союзників припадало більш 20% світового
промислового виробництва. На частку Англії і Франції — не більш 20%. Але участь Росії забезпе-
чувала країнам Антанти незначну економічну перевагу. От чому протягом трьох років війна йшла
зі змінним успіхом. Але включення США, чия частка у світовому продукті наближалася до 40%,
різко змінило баланс економічних сил на користь антинімецькій коаліції й обумовило її перемогу.
Економічні наслідки першої світової війни для господарства США, Англії, Франції,
Німеччини, Японії. США, що офіційно вступили у війну 6 квітня 1917 р., фактично брали участь
у бойових діях лише влітку 1918 р. Вони виступали у ролі головного постачальника військових
матеріалів, продовольства і сировини для держав, що воювали. Вартість американського експорту
за роки війни збільшилася більш ніж утричі, а загальний чистий прибуток американських
підприємців впродовж 1914 1919 рр. склав 35 млрд дол.. Таким чином, США перетворилися в
економічно найрозвиненішу державу світу. Тут сконцентрувалась половина світового запасу золо-
та. Із країни-боржника США перетворилися на найбільшого кредитора.
Закінення І-ої світової війни зумовило у США економічну кризу 1920-1921 рр У березні 1921
року об'єм промислового виробництва скоротився на третину в порівнянні з червнем 1920 року.
Більш ніж у 2 рази впродовж цього періоду скоротилось виробництво продукції машинобудування
та виплавка сталі. Кількість безробітних зросла до 5-6 млн чол. Криза охопила також аграрну сфе-
ру. Дохід фермерів упав на 40%, а право власності втратили більш ніж 450 фермерів. Але вже
навесні 1921 року американська промисловість почала виходити із стану кризи. Проте максималь-
ний докризовий рівень промислового виробництва вдалося досягнути тільки наприкінці 1922 року.
Суть першої післявоєнної кризи надвиробництва полягала у суперечності між потужною ви-
робничою структурою американської промисловості, що сформувалася відповідно до величезних
військових замовленнь, і вузьким ринком збуту всередині країни.
Перемістивши економічний центр світу з європейського на американський берег Атлантич-
ного океану, Перша світова війна кардинально змінила систему світового господарства. Перебо-
ровши післявоєнний економічний спад 1920— 1923 рр., американська економіка стала впевнено
прогресувати. До 1929 р. обсяг промислового виробництва зріс на 26%, склавши 43,3% світової
промислової продукції.
Для обмеження економічних можливостей конкурентів США використовували військову
заборгованість європейських союзників, що одержали кредити на суму 10,6 млрд доларів, велика
частина яких приходилася на Англію, Францію й Італію. У 1923 р. Англія, а в 1926 р. і Франція
змушені підписати зі США угоди про сплату боргів. Таким чином проблема військових боргів
стала економічним важелем придушення конкурентів. Прагнучи економічної експансії в Європі,
США розпочали фінансову інтервенцію, спекулюючи проблемою німецьких репарацій. Прийняття
плану Дауеса (1924 р.), а також значні інвестиції в німецьку економіку дозволили США утверди-
тися в центрі Європи та створити економічну і політичну противагу впливу Франції й Англії,
Американська економіка, що переживала в другій половиі 20 х рр. економічний бум, була
зацікавлена в розширенні експорту і світової торгівлі в цілому. До кінця 20-х рр. США вдалося
значно потіснити Англію на світових ринках. Так, частка американського експорту в Японії зросла
з 16,8% у 1914 р. до 30% у 1927 р., частка Англії скоротилася відповідно з 16,8% до 7%. У Китаї
частка американського експорту зросла з 6% у 1913 р. до 16.4%. Протягом усіх 20-х рр. США
впевнено наступали на англійські позиції у світовій економіці.
Англія належала до країн-переможниць, проте війна знесилила ц її економіку, збільшила
відставання від США. У Першій світовій війні загинуло 875 тис. британців, а понад 2 млн було
поранені. Англія втратила у війні третину свого національного багатства. Внутрішній борг держа-
ви зріс більш ніж у 10 разів, а зовнішній становив 1150 млн ф.ст. (причому на долю США припа-
дало 850 млн ф.ст ). Світовий фінансовий центр перемістився із Лондона в Нью-Йорк. Англія ча-
стково компенсувала свої втрати за рахунок німецький воєнних репарацій.
Економіка Англії на відміну від США розвивалася повільніше. Лише наприкінці 20-х років
було досягнуто передвоєнного рівня розвитку. Ряд галузей промисловості (металургійна, вугледо-
бувна, суднобудівна, текстильна) переживали спад. Держава вкладала значні інвестиції в
авіаційну, автомобільну, електротехнічну та деякі інші галузі, завдяки чому вони успішно розви-
валися. Нові галузі давали, однак, всього 10% обсягу промислового виробництва країни.
Спостерігалося технічне відставання ряду галузей, що призвело до збільшення собівартості, та
зниження конкурентоспроможності англійських товарів.
Отже, після Першої світової війни Англія втратила роль світового економічного і
фінансового центра, із кредитора перетворилася в боржника США. Закінчення війни стимулювало
економічний бум, що базувався на зростанні виробництва цивільної продукції. Однак уже до кінця
1920 р. в англійській економіці намітився спад, а в 1921-1923 рр. її охопила криза. Стабілізуючи
53