Page 54 - 2575
P. 54

Ще  один  важливий  напрямок  реформи  -  переселення  селян  із  густозаселених  регіонів
            європейської частини Російської імперії у Сибір, за Урал та на Далекий Схід, де був надлишок
            вільної землі.
                 З України до східних районів Росії за 1906-1912 роки переселилося близько 1 млн чоловік, з
            них  більш  як  одна  третина  становили  вихідці  з  малоземельних  Полтавської  і  Чернігівської
            губерній. В 1914 р. в Сибіру і на Далекому Сході проживало 2  млн українців.
                 Національний господарський рух другої половини XIX  — початку XX ст. як феномен
            відродження  української  господарської  традиції.  Найпершою  в  Україні  постала  споживча
            кооперація. За свідченням відомого етнографа XIX ст. Федора Щербини, вже у 1863 р. в одному з
            сіл Сорокського повіту Полтавської губернії відчинилася перша кооперативна бакалійна крамни-
            ця, яка, проте, незабаром припинила свою діяльність за браком коштів. Споживчі товариства ви-
            никають спочатку у містах, а згодом поширюють свій вплив на село. Перше товариство, яке влас-
            не  започаткувало  споживчу  кооперацію  в  усій  Російській  імперії,  було  зареєстроване  6  жовтня
            1866  р.  в  Харкові.  Ініціаторами  його  створення  були  члени  харківської  громади  -  професори
            університету Бекетов й Гордієнко та Брильянтів,  а активними членами споживчого товариства і
            ідейними репрезентантами кооперації — М.Баллін та В.Козлов.
                 Становленню  київського  споживчого  товариства,  яке  з'явилося  у  1869  р.,  чимало  посприяв
            молодий  вчений-політеконом,  активний  член  київської  громади,  близький  сподвижник
            М.Драгоманова  Микола  Зібер.  Такі  товариства  у  60-х  рр.  почали  діяти  в  Одесі  (1867),
            Катеринославі, Полтаві, Херсоні, Миколаєві (1868), Чернігові, Єлизаветграді, Куп'янську, Ізюмі,
            Балті (1869), поширюючи свій пилив на повітові містечка. У цей період в Україні діяло 20 спо-
            живчих товариств з 63 в Російській імперії. їх створювали подібні М.Зіберу діячі.
                 Пожвавлення  кооперативного  руху  в  Україні,  яке  виявилося  у  кількісному  збільшенні
            сільських  споживчих  товариств  упродовж  1906-1916  рр.,  стало  вислідом  політичних  зрушень.
            Уряд під тиском революційного руху видав цілу низку законів, які сприяли розвитку кооперації.
            Активізується діяльність земств, що влаштовували господарські виставки, курси лекцій, поширю-
            вали літературу. Зокрема, перші курси споживчої кооперації відбулися у с.Дзендзелівці Умансько-
            го повіту з 1 по 15 червня 1910 р Помітний вплив на розвиток кооперації справила і Столипінськ.і
            аграрна реформа. Селянин-власник, який господарював на своїй землі, ставав юридичною особою,
            ніс персональну відповідальність за кооперативні справи.
                 Українська  кооперація  не  мала  б  такого  поширення  у  ті  часи  без  ініціативної  участі
            національно свідомої інтелігенції. На початку XX ст. в українському кооперативному русі працю-
            вали  В.М.Доманицький,  Й.В.Юркевич,  М.М.Стасюк,  І.А.Волошинов  ський,  К.Мацієвич,
            О.Степаненко, М.В.Порш, Х.А.Барановський, Д.В.Коліух та багато інших.
                 Майже  одночасно  з  споживчими  товариствами  почали  з'яв  лятися  і  кредитні.  Відомий
            дослідник  українського  кооперативного  руху  Ілля  Витанович  починає  родовід  кредитної
            кооперації і.і виникнення ощадно-позичкового товариство ремісників в Одесі у 1862 р.


                  МОДУЛЬ 3 ГОСПОДАРСЬКИЙ РОЗВИТОК ТА ЕКОНОМІЧНА ДУМКА ХХ СТОЛІТТЯ

                         Змістовий модуль 1. Господарство та економічна думка в період державно-
              монополістичного розвитку суспільств Європейської цивілізації (перша половина ХХ ст.).

                  Економічні причини першої світової війни. Формування глобального світового господар-
            ства відбувалося на початку XX ст. під впливом поєднання чинників міжнародного позичкового і
            підприємницького капіталу та створення колоніальних імперій.
                  На початку ХХ ст.. між провідними державами світу відбувалася боротьба за ресурси та сфе-
            ри  впливу  (ринки  збуту).  Найважливішим  економічним  ресурсом  напочатку  XX  століття  стала
            нафта. У той час було три основні регіони її видобутку: США (Пенсільванія, Техас, Каліфорнія),
            Російська  імперія  (Азербайджан,  Поволжя)  і  регіон  Перської  затоки,  що  входить  у  сферу  бри-
            танського впливу. Німеччина частку якої припадало 16% світового виробництва, не мала виходів
            до значних запасів нафти і залежала від постачань з Росії і США.
                  Іншим важливим ресурсом була селітра — сировина для виготовлення озброєнь. Основним
            регіоном її видобутку стала Південна Америка, що домоглася політичної незалежності в середині
            XIX століття.
                  В умовах виробництва, що стрімко зросте, величезне стратегічне значення мали ринки збуту.
            Якщо в США такий ринок був, що називається «під боком», Британія і Франція були колоніальни-
            ми імперіями і могли нав'язувати свою продукцію залежним країнам за завищеними цінами. Якщо
            Російська імперія приєднала величезні території в Азії, на господарське освоєння яких у неї навіть
            не вистачало ресурсів, то Німеччина була практично позбавлена ринків, яким вона могла б дикту-
            вати свої умови.
                  Основною причиною війни було прагнення монополій різноманітних країн, у першу чергу
            Німеччини, здійснити поділ (економічний і територіальний) світових сфер впливу.


                                                                                                                52
   49   50   51   52   53   54   55   56   57   58   59