Page 56 - 2575

фінансову систему і прагнучи відродити віру в стійкість фунта стерлінгів, Англія була змушена
погодитися на жорсткі умови виплати військового боргу США. До 1925 р. Англії вдалося
підновити «золотий стандарт», що дозволило збалансувати бюджет, але привело до скорочення
соціальних програм і знизило конкурентоздатність англійського експорту. У 1928 р. світова
Торгівля перевищила рівень 1913 р. на 24%, у той час як зовнішня торгівля Англії була усе ще на
20% нижче довоєнного рівня. Відповідно й частка Англії у світовому експорті скоротилася з
12,9%у 1924 р. до 10,9% у 1929 р., оскільки її товари витіснялися більш дешевими американськи-
ми. 20-ті роки були для англійської економіки періодом затяжної стагнації, що спричинювалось її
застарілою структурою. Лише в 1929 р. було досягнуто довоєнного рівня промислового виробниц-
тва.
Франція постраждала в роки війни ще більше, ніж Англія. Німеччина окупувала
найрозвиненіші промислові регіони Франції. Було зруйновано або вивезено фабрично-заводське
обладнання, транспортні засоби. Франція втратила понад 10% працездатного заселення, під
німецькою окупацією опинилися кращі сільськогосподарські райони. Видатки на війну підірвали
стабільність французької валюти.
Разом з тим, під час війни розпочалася індустріалізація економічно відсталих південних
районів Франції, що не були окуповані Німеччиною. Тут успішно розвивалася промисловість, бу-
дувалися електростанції, військові підприємства. У південних департаментах країни розширюва-
лося сільськогосподарське виробництво. Нестача сировини, енергоресурсів змушували
промисловців дбати про інтенсифікацію виробничих процесів, запроваджувати механізацію, нові
технології, що пізніше дало позитивні результати.
Франція вступила в період економічного піднесення у 1924 р. Промислове виробництво пе-
ревищило довоєнне, а його річний приріст до 1930 р. складав у середньому 5 відсотків. Швидкому
економічному зростанню сприяли: повернення Ельзасу і Лотарингії з їх металургійними і тек-
стильними підприємствами; окупація Саару; величезне будівництво у розорених районах;
репарації з Німеччини (8 млрд золотих марок).
Період відбудови у Франції завершився в середині 20-х років, чому значною мірою сприяли
німецькі репарації. У підсумку, хоча промислове виробництво у Франції зросло з 1920 р. до 1929
р. на 77%, її економіка значно відставала від економіки США, Англії і Німеччини.
Німеччина, що була головним ініціатором розв'язання Першої світової війни, опинилася
після її завершення у найважчому становищі.
Версальський мирний договір, підписаний між країнами Антанти і Німеччиною 28 червня
1919 року, став справжньою катастрофою для країни та народу.
За умовами договору:
 Німеччина повертала Франції Ельзас та Лотарингію;
 значні території поверталися чи передавалися Бельгії, Польщі, Литві, Данії,
Чехословаччині;
 Саарська область переходила на 15 років під управління Ліги Націй, а її вугільні шахти пе-
редавалися у власність Франції;
 Німеччина була позбавлена всіх своїх колоній, а також її зобов'язали відшкодувати у формі
репарацій збитки, завдані урядам і окремим громадянам країн Антанти.
Загалом за Версальським договором Німеччина втратила близько 73 тис. кв.км, або 13,5%,
колишньої території, на якій проживало 6,5 млн чоловік, або 10% населення. На втрачені землі
припадало 75% видобутку залізної руди і цинку, 20% видобутку вугілля, 20% виплавки чавуну.
В рахунок відшкодування збитків, нанесених війною, країнам-переможницям відповідно до
Версальського договору була визначена сума репарацій з Німеччини в розмірі 132 млрд золотих
марок. 20 млрд марок необхідно було внести як аванс протягом найближчих двох років. У рахунок
оплати репарацій було конфісковано 5 тис. паровозів, 150 тис. вагонів. У наступні 10 років
Німеччина повинна була поставляти в рахунок репарацій вугілля, будівельні матеріали, хімікати,
молочну худобу. Такі платежі йшли до Франції, Бельгії й Італії. Країнам-переможницям також га-
рантувалися торговельні й інвестиційні пільги. На Німеччину покладалися навіть витрати на ут-
римання окупаційних військ на лівобережжі Рейну.
Таким чином, економіка Німеччини в результаті розв'язаної нею війни опинилася на грані
краху. Після завершення війни аж до 1924 р. у Німеччині продовжувалася економічна криза. Па-
дало виробництво промислової продукції, болісно проходив процес демілітаризації
промисловості, внаслідок зубожіння населення значно скоротився внутрішній ринок. Ситуацію
ускладнила світова економічна криза 1920-1921 рр.
В результаті вибуху інфляції випуск паперових грошей набув астрономічних масштабів. Уже
на початок 1920 р. кількість паперових грошей, що знаходилися в обігу, зросла в порівнянні з 1914
р. у 25 разів, і цей процес продовжувався. Якщо в 1913 р. за один долар давали 4 марки, то в 1920
р. — 65, у 1922 р. — 191, у січні 1923 р. — 4300, а в листопаді того ж року — 8 млрд марок.
Восени 1923 р. ріст цін досяг 16% у день, а заробітна плата за 1923 р. збільшилася в 1 млрд
разів. Денна зарплата кваліфікованого робітника в Берліні в листопаді 1923 р. складала 3 трлн. 38
млрд марок, однак її не вистачало навіть на харчування. Реальна заробітна плата скоротилася в

54