Page 46 - 2575

Весь економічний світ Вальрас розподілив на дві великі групи: фірми і домашні господарства.
У цій моделі ролі продавців і покупців постійно змінюються. Всі витрати виробників товарів
перетворюються у доходи домашніх господарств, а всі витрати домашніх господарств — у доходи
виробників (фірм).

Для нормального функціонування системи має встановлюватися відповідність між попи-
том і пропозицією (факторів і товарів). Ціни факторів мають відповідати витратам фірм; доходи
фірм —"поєднуватися" з витратами домашніх господарств.
Стан рівноваги передбачає наявність трьох умов:
— по-перше, попит і пропозиція факторів виробництва однакові, на
них установлюються постійні і стійкі ціни;
— по-друге, попит і пропозиція товарів (і послуг) однакові і реалізу
ються на основі постійних стійких цін;
— по-третє, ціни товарів відповідають витратам виробництва.
Перші дві умови передбачають рівність пропорцій обміну. Третя умо
ва виражає рівновагу у сфері виробництва.
Рівновага в економіці не зводиться до ринкової рівноваги, але вона може бути досягнута ли-
ше через ринковий механізм, через обмін.
Рівновага цін установлюється у точці рівноваги між корисністю товару і витратами на його
виробництво. Ціна виступає як регулятор пропозицій обміну. Вона забезпечує поєднання ступеня
корисності споживної вартості з рівнем витрат.
Вальрас підрахував, що ціни на споживчі товари залежать від цін факторів (ренти, проце-
нта, заробітної плати). У свою чергу ціна факторів виробництва залежить від цін споживчих то-
варів (продуктів харчування, одягу, взуття, транспортних засобів). Між учасниками обмінних
операцій має дотримуватися принцип рівнозначних угод. Ціна однієї підсистеми залежить від
цін іншої підсистеми. Кількість грошей, які сплачуються за фактори виробництва, має відпові-
дати кількості грошей, які сплачуються за споживчі товари. Рівновага на ринках факторів ви-
робництва узгоджується з рівновагою на ринках споживчих товарів.
Створена Л. Вальрасом модель загальної економічної рівноваги відображує взаємозв'язок рин-
ків готової продукції з ринками факторів виробництва в умовах ринкового механізму господарю-
вання з досконалою конкуренцією, яка приводить до загальної рівноваги ринків.
Видатний італійський представник неокласичної економічної теорії, продовжувач традицій
"лозаннської школи" маржиналізму В. Парето поряд з економікою цікавився також політикою
і соціологією, про що свідчить різноманітність тем його публікацій. До основних праць В. Паре-
то належать двотомний "Курс політичної економії" (1898), "Вчення політекономії" (1906),
"Трактат із загальної соціології" (1916).
З метою дослідження В. Парето розглядає вибір споживача як у залежності від кількості пев-
ного блага, так і від кількості усіх інших ресурсів, використовуючи "криві байдужості", які відо-
бражають збереження сумарних корисностей товарів у їх різних комбінаціях, їх поєднання і пере-
вагу одних комбінацій над іншими. У результаті з'явились паретовські тривимірні діаграми, на
вісях яких відкладаються неоднакові величини кількості різних благ, що знаходяться у спожива-
чів. Застосовуючи ці діаграми, можна простежити порядок (послідовність) ранжування індивідом
своїх переваг, виявити його "байдужість" у конкретний момент часу між двома альтернативними

44