Page 44 - 2575

стає надзвичайно цінним. Тому цінність блага визначається конкретними умовами, в яких воно
стає або рідкісним, або обмеженим за своєю кількістю.
Центральна ідея теорії очікування — виникнення очікування прибутку (процента) на капі-
тал. Внаслідок тривалості часу, за який виробничі засоби (тобто матеріальні блага більш віддале-
ного порядку) перетворюються у продукт, виникає різниця у вартості цих засобів і продукту, і
"величина цієї різниці у вартостях буває то більшою, то меншою, залежно від проміжку ча-
су...". Звідси випливає основний висновок, який робить учений: "Ця різниця і є тією складовою, у
якій і захований прибуток на капітал".
Розвиток господарства Англії наприкінці XIX – на початку XX ст.. і формування неок-
ласичного напряму економічної думки. А. Маршалл. Другий етап “маржинальної революції”
(90-ті рр. ХІХ ст.) знаменував становлення неокласичної традиції в економічній теорії. Неокла-
сичний напрям виник на основі синтезу класичної теорії та маржиналістських концепцій. На пе-
рший план виходить аналіз функціональних залежностей ринкової економіки на мікро-рівні.
Кембриджська школа – сформувалася у 90-х рр. ХІХ ст. в Англії й започаткувала неокласи-
чний напрям в економічній теорії. Засновником і лідером школи став Альфред Маршалл.
Маршалл Альфред (1842–1924) – видатний англійський економіст, професор Кембриджсь-
кого університету. Основна праця – “Принципи економікс” (1890) – протягом половини століття
була основним підручником з економічної теорії в університетах Європи і Північної Америки. Він
запропонував замінити назву науки “політична економія” на “економікс”.
Маршалл досліджував економічну діяльність на мікрорівні з позицій “чистої теорії” й ідеаль-
ної моделі ринкового господарювання – моделі досконалої конкуренції. Центральне місце у його
теорії займає проблема цінності. Він вперше ґрунтовно проаналізував закономірності ціноутво-
рення, сформулював закони попиту і пропонування, створив теорію рівноважної ціни. Він
одним з перших поєднав теорії граничної корисності та витрат виробництва і встановив, що
ринкова ціна є наслідком взаємодії двох факторів – виробничого і суб’єктивного. Перший
пов’язаний з витратами і визначає пропонування, другий пов’язаний з корисністю і формує попит.
Маршалл прийшов до висновку, що за інших рівних умов ні попит, ні пропонування не мають
пріоритету з точки зору визначення ціни. Для підтвердження своєї думки він застосовує знамениту
алегорію “лез ножиць”. Маршалл запроваджує поняття “еластичність попиту” й встановлює на-
явність функціональної залежності між ціною та величиною попиту; розглядає випадки цінової та
нецінової еластичності залежно від структури споживання, рівня доходів та інших факторів.
Визначним внеском Маршалла в економічну теорію став аналіз фактора часу. Він з’ясував,
що у короткостроковому періоді головним регулятором ціни є попит, пропонування більш інертне,
воно не встигає за коливаннями попиту. Для його зміни потрібні нові умови виробництва, можли-
во, й додаткові ресурси. Тому в короткостроковому періоді пропонування залишається незмінним,
а попит стає вирішальним фактором формування ціни. У довгостроковому періоді роль основного
ціноутворюючого фактора переходить до пропонування і пов’язаних з ним витрат виробництва.
Ідея Маршалла про вирішальну роль попиту в короткостроковому регулюванні цін була згодом
використана Дж.М.Кейнсом у його теорії “ефективного попиту”. Ідею переважаючого впливу
пропонування на динаміку цін у довгостроковому періоді взяли на озброєння сучасні неокласики –
теоретики “економіки пропонування”.
Розмежування Маршалом двох часових періодів дозволяє йому поділити витрати виробництва
на постійні та змінні і довести, що у довгостроковому періоді всі витрати стають змінними. Осно-
вною причиною, яка змушує фірму залишити ринок, є перевищення витратами рівня ринкової ці-
ни.
Американська школа Б.Кларка. Математична школа в політекономії (Л.Вальрас,
В.Парето). Засновник "американської школи маржиналізму, який зробив помітний внесок у
формування неокласичної економічної теорії кінця XIX ст., Дж.-Б. Кларк. Праці цього вченого, у
тому числі фундаментальні, були опубліковані у 80—90-х роках XIX ст. З них найбільш значущі
книги — "Філософія багатства"(1886) і "Розподіл багатства"(1899), в яких, особливо в остан-
ній, йому вдалось заглибитися у найбільш популярні на той час маржинальні ідеї, відзначити не-
ординарні положення і навіть, як він називав їх, "закони" економічної науки.
Дж.-Б. Кларк вважає доцільним іншу, ніж пропонували до нього, "межу між природними розді-
лами економічної науки". У результаті з'явилась нова версія про її межі, викладена вченим так:
"Ми маємо перед собою тепер межі трьох натуральних розділів економічної науки. Перший охоп-
лює універсальні явища багатства. Другий включає соціально-економічну статику і говорить про
те, що відбувається далі з багатством. Третій відділ включає соціально-економічну динаміку і гово-
рить про те, що відбувається з багатством і добробутом суспільства за тієї умови, якщо суспільст-
во змінює форму і способи діяльності".
Слід звернути увагу на перелічені ним загальні види змін, які створюють динамічні умови, що
дестабілізують економіку. їх — п'ять. Це:
1) збільшення населення;
2) ріст капіталу;
3) удосконалення методів виробництва;
4) зміна форм промислових підприємств;
42