Page 41 - 2575

4) велика частка привозної (дорогої) сировини, що знижувало конкурентноздатність францу-
зьких товарів на світовому ринку;
5) здороження робочої сили, що було викликано значною часткою сільськогосподарського на-
селення (більш половини). У промисловості було зайнято всього 2 млн. чоловік, у той час як у
сільському господарстві — 5, у торгівлі — 4 мільйони.
Усе це призвело до переорієнтування капіталів з внутрішнього на зовнішні. Франція перетво-
рилася в найбільшого кредитора Заходу. Тільки Росії було надано позик на 12 мільярдів франків
(біля 5 млрд. золотих рублів). За темпами ж концентрації банківського капіталу Франція займала
перше місце у світі.
Перехід до індустріального суспільства в Японії відбувся пізніше, ніж в країнах Західної
Європи та США і мав ряд особливостей:
1. Зміни у розвитку Японії почалися у 1853 р., коли невелика американська ескадра під ко-
мандуванням Перрі ввійшла у Токійську бухту і змусила Японію відкритися для торгівлі із США, а
потім і з іншими державами.
2. В 1868 р. відбулась революція «Мейдзі» — державний переворот, внаслідок якого було лі-
квідовано феодальний режим Токугава і започатковано процес модернізації.
3. Держава відіграла важливу роль в індустріалізації — уряд створював свої власні підприєм-
ства, а згодом передавав їх у приватні руки.
4. Ліквідація феодальних відносин в Японії створила ринок вільної робочої сили.
5. Уряд всіляко сприяв розвиткові системи загальної освіти.
6. В Японії починає формуватися стан підприємців. У нього вливалися колишні воїни-самураї,
які привнесли традиції старого самурайського кодексу — чесність, вірність справі та дисципліну.
Самураї відіграли вирішальну роль в утворенні нового підприємництва.
7. Важливу роль в індустріалізації Японії, відіграв іноземний капітал, але в цілому японці пок-
ладалися на власні заощадження. Не хоч і затримувало «злет» економіки, але робило її стійкою та на-
дійною у наступні десятиліття.
Отже, промисловий переворот та індустріалізація в Японії відбувались одночасно і проходи-
ли прискореними темпами. Разом з тим, доцільно відзначити, що напередодні Першої світової війни
Японія залишалася аграрно-індустріальною країною; 60% її населення було зайняте в сільському
господарстві.
Глибокі якісні зміни у суспільно-економічному житті розвинутих країн Заходу останньої трети-
ни ХІХ ст. зумовлюють нагальну потребу узгодження абстракцій політичної економії з проблемами
економічної практики. Починається перегляд самого предмету економічної теорії. У центрі дослі-
джень постає проблема дослідження поведінки та принципів оптимізації рішень основних господа-
рюючих суб’єктів – споживачів і фірм, ефективного використання обмежених ресурсів. Ставляться
задачі, що допускають математичне формулювання і мають математичне рішення. Принципово змі-
нюється методологія досліджень.
Виникнення маржиналізму. Австрійська школа граничної корисності. Маржиналізм
(marginal - граничний) – напрям економічної думки 70-90-х років XIX ст., представлений концеп-
ціями австрійської, кембриджської, американської, шведської та математичної шкіл. Ґрунту-
ється на дослідженні граничних (маржинальних) величин на різних рівнях економічної системи –
фірми, галузі, національної економіки.
Принципова зміна парадигми економічної теорії, яка дала підставу для тверджень про “мар-
жинальну революцію”, полягала у докорінних змінах методологічних підходів і самого змісту
науки. Провідною проблемою досліджень стає проблема раціонального розподілу обмежених
ресурсів. Об’єктивний, якісний і причинно-наслідковий аналіз класичної школи поступається міс-
цем суб’єктивному, кількісному та функціональному аналізу. Принцип ідеологічної нейтраль-
ності аналізу спричиняє зміну назви науки: “політична економія” замінюється більш нейтральною
– “економікс”.
Маржиналістська революція була підготовлена дослідженнями попередників –німецьких і
французьких учених 40-50-х рр. ХІХ ст. – Г.Госсена, Й.Тюнена, Ж.Дюпюї, А.Курно, які започат-
кували граничний аналіз.
Тюнен Йоган (1783–1850) – німецький економіст. Основна праця – “Ізольована держава”
(1826). Тюнен фактично увів поняття виробничої функції, яка при застосуванні часткової похід-
ної дозволяла визначити граничну продуктивність праці і капіталу. Він довів, що прибуток мак-
симізується, коли гранична доходність кожного з факторів виробництва стає рівною грани-
чним видаткам на нього.
Курно Антуан (1801–1877) – французький економіст і математик. Основна праця – “Мате-
матичні основи теорії багатства” (1838). Курно досліджував модель ринкової поведінки фірм,
які пристосовують своє пропонування до попиту та цін, визначених покупцями. Він побудував
спадну функцію попиту та увів поняття “еластичності попиту”, згодом “перевідкрите”
А.Маршаллом, сформулював поняття економічної рівноваги. Він першим встановив умову мак-
симізації прибутку (для ситуації єдиного продавця): прибуток максимізується за такого обсягу
випуску, для якого граничний виторг дорівнює граничним витратам. Якщо число продавців є не-
скінченним, то прибуток максимізується за обсягу, для якого граничні витрати дорівнюють серед-
39