Page 31 - 2575

Петті вважають “батьком” теорії трудової вартості. Вартість (“природна ціна”) визначається за-
тратами праці й залежить від її продуктивності в різних галузях. Проте оскільки в обміні товари
прирівнюються до певної кількості грошей, вартість у Петті визначається лише працею, затраче-
ною на видобуток золота і срібла. На відміну від “природної ціни”, “політична ціна” (ринкова ці-
на) визначається не лише затратами праці, але й попитом та пропонуванням товарів, наявністю за-
мінників, новизною товару. Він дає поняття диференційної ренти як продукту праці, розрізняє її за
родючістю та розташуванням, визначає ціну землі як капіталізовану ренту. Позичковий процент
розглядається ним як “грошова рента”. Заробітну плату він розглядає як ціну праці, – величину
об’єктивно обумовлену вартістю засобів існування. Петті робить спробу обчислення національно-
го багатства і національного доходу Англії, започатковує принципи системи національного рахів-
ництва.
Буагільбер П'єр (1646–1714) – французький економіст, засновник класичної школи у Фран-
ції. Основні праці – “Докладний опис становища Франції” (1699), “Міркування про природу
багатства, грошей та податків” (1707). Буагільбер виступив із критикою політики меркантиліз-
му, яка розорила селянство – “годувальників нації”. Джерелом багатства він вважав не обіг, а ви-
робництво, зокрема сільськогосподарське. Він розрізняє ринкову ціну та “істинну“ або “справед-
ливу” ціну – вартість. “Істинна” вартість одного товару визначається іншим товаром, на який ви-
трачено стільки ж часу. Участь в обміні грошей лише порушує природну рівновагу товарного об-
міну.
Фізіократи (від грецьк. “physis” – природа, “kratos” – влада) – французька школа політичної
економії другої половини XVIІІ ст., що виникла як реакція на меркантилістську політику Людові-
ка ХІV, внаслідок якої розвиток мануфактур супроводжувався занепадом сільського господарства.
На відміну від меркантилістів, фізіократи джерело багатства вбачали не в обміні товарів, а в їх ви-
робництві, хоча й обмежували останнє лише сферою сільського господарства, а всі інші його сфе-
ри оголосили непродуктивними. Вони заперечили меркантилістське сприйняття обміну як неекві-
валентного і вважали, що товари вступають в обмін із заданими цінами, а сам обмін є обміном ек-
вівалентів. Фізіократи створили вчення про чистий продукт, дали поняття економічного кругообі-
гу і відтворення, капіталу, витрат виробництва. Оригінальність вчення фізіократів відрізняє їх від
економістів класичної школи, проте часто фізіократів відносять до французької класичної полі-
тичної економії.
Кантильон Річард (1680-1734) – англійський економіст, купець і банкір, який багато років
жив і працював у Франції. Автор праці “Дослід про природу торгівлі” (1755). Вважається одним
з попередників фізіократії, оскільки джерелом багатства вважав землю і працю. Кантильон дав по-
няття ринкової ціни, попиту та пропонування, здійснив аналіз грошей і грошового обігу, розріз-
няв прибуток і підприємницький дохід, зробив спробу показати кругообіг промислового капіталу.
Кантильон виявляє, що невідповідність ринкового попиту ринковому пропонуванню, прагнення
одних “продати дорожче”, а інших – “купити дешевше” зрештою приводить конкурентні ринки у
стан рівноваги. Людей, які при цьому прагнуть одержати вигоду, він назвав “підприємцями” .
Кене Франсуа (1694–1774) – французький економіст, основоположник школи фізіократів.
Основні праці – “Економічна таблиця” (1758), “Природне право” (1765). Світову славу Кене
приніс трактат “Економічна таблиця”, в якому представлена перша в історії економічної думки
модель суспільного відтворення (господарського кругообігу) – геніальна спроба показати умови
макроекономічної рівноваги. Таблиця являє собою графічну ілюстрацію взаємодії трьох основних
секторів економіки (фермери, землевласники, промисловці), пов’язаних сіткою натуральних і
грошових потоків. Всі фактори, необхідні для виробництва певного блага, застосовуються у фік-
сованих пропорціях і цінність продукції певного сектору цілком вичерпується його сукупними
платежами іншим секторам. В цій праці Кене вперше в науковий оборот введене поняття “відтво-
рення”.
Вчення Кене про “чистий продукт” являє собою спробу пошуку джерела багатства. За умов
природного порядку земля здатна приносити доход, який перевищує початкові затрати. Землероб
збирає пшениці більше, ніж посіяв зерна. Тому тільки в землеробстві виникає “чистий продукт” –
доход, який пізніше буде названий “рентою”. Його величина залежить від інвестованого капіталу,
у складі якого Кене вперше розрізняє основний і оборотний капітал (“початкові” та “щорічні
аванси”). Промисловість не створює “чистого продукту”, оскільки лише переробляє продукцію
землеробства, є безплідною. Кене вважав, що збільшенню “чистого продукту” буде сприяти звіль-
нення землеробів від сплати податку. Податок величиною 1/3 чистого продукту повинні сплачува-
ти землевласники.
Кене розрізняв два види порядку у суспільному житті: природний – ідеальний, встановлений
Богом, і позитивний – створений людьми. Закони економіки є природними, тому держава не по-
винна втручатися в економічну діяльність, а має лише турбуватися тим, щоб наблизити позитив-
ний порядок до природного, коли кожна людина у господарській діяльності зможе цілком реалізу-
вати свої сили, свою індивідуальність. До функцій держави Кене відносить охорону порядку, про-
світницьку діяльність та будівництво шляхів. Невипадково меркантилістська політика протекціо-
нізму у Кене піддається критиці і замінюється на вимогу свободи торгівлі.

29