Page 29 - 2575
P. 29
боду підприємництва і торгівлі, скасування феодальних землеволодінь. Це сприяло швидкому
розвиткові нових, капіталістичних відносин та виникненню базової форми їх організації – ману-
фактури.
Батьківщиною мануфактур вважають Нідерланди, де зародження мануфактурного виробниц-
тва відбувалося у таких напрямках:
торговий капітал, який переважав промисловий, підпорядковував виробництво;
виробник ставав і підприємцем, і купцем.
Мануфактури виникали в тих галузях, де рівень спеціалізації та технічного розвитку створю-
вав можливості для реорганізації виробництва (найраніше такі умови виникли у сукняному
виробництві, металургії, суднобудуванні, книгодрукуванні).
Основні форми мануфактур: розсіяна, централізована, змішана.
Меркантилізм. Історичні передумови виникнення, загальна характеристика та етапи
розвитку. Особливості українського меркантилізму. Меркантилізм – перша в історії економі-
чної думки школа, яка виникла наприкінці XV ст. в епоху первісного нагромадження капіталу в
Англії, Італії, Франції та інших європейських країнах і проіснувала до XVIII ст. Це перша система
економічних поглядів, на основі якої формувалася економічна політика європейських держав –
політика державного протекціонізму.
Меркантилізм (від італ. “mercante” – торговець, купець) вперше ставить питання про джерело
багатства нації: уособленням багатства вважаються гроші, його джерелом є обмін товарів, насам-
перед – зовнішня торгівля. Тому нагромадження грошей постає в центрі економічної системи мер-
кантилізму, а предметом аналізу стає сфера обігу. Представники меркантилізму розробили дві те-
орії грошей: металістичну, яка пояснювала сутність грошей їх природними властивостями та кі-
лькісну (номіналістичну), згідно якої гроші являють собою рахункову одиницю, є умовними зна-
ками, які не мають власної внутрішньої вартості.
В своєму розвитку доктрина меркантилізму пройшла два етапи:
ранній меркантилізм або монетарна система (кінець XV-XVI ст.) ґрунтувався на теорії гро-
шового балансу;
зрілий меркантилізм (XVII ст.) ґрунтувався на теорії торговельного балансу.
Ранній меркантилізм теоретично обґрунтовував шляхи розв’язання двох взаємопов’язаних
завдань: залучення якомога більшої кількості грошей з-за кордону та утримання грошей в країні,
нагромадження дорогоцінних металів в національному масштабі. Пропоновані раннім меркантилі-
змом заходи державного контролю не виходили за межі чисто адміністративних: валютна монопо-
лія держави, заборона вивезення золота і срібла за кордон, стимулювання видобування дорогоцін-
них металів, зменшення вагового вмісту національних золотих і срібних монет для збільшення їх
кількості, обмеження імпорту іноземних товарів шляхом встановлення високих митних тарифів,
зниження позичкового проценту. Згідно з теорією „грошового балансу” ранніх меркантилістів
держава стає тим багатшою, чим більшою є кількість золота і срібла нагромаджена в середині
держави.
Стаффорд Вільям (1554–1612) – найвідоміший представник англійського раннього меркан-
тилізму, купець і банкір. У праці “Короткий виклад деяких звичайних скарг наших співвітчи-
зників” (1581) обґрунтував теорію грошового балансу. Розуміючи зв’язок між вартістю грошей і
вартістю товарів, він як ідеолог політики економічного протекціонізму пропонував заборонити ви-
возити монети за кордон, оскільки це призводить до зростання цін, обмежити ввезення в Англію
деяких іноземних товарів, зокрема предметів розкошів.
Скаруффі Гаспар (1519–1584) – італійський банкір, один з фундаторів теорії грошового ба-
лансу. Пропонував скликати всеєвропейську конференцію з питань грошового обігу і створити
єдину монету для всіх країн.
Зрілий меркантилізм переносить дослідження із сфери грошового обігу в сферу товарного
обміну. Джерело багатства нації вбачається тепер не у примітивному нагромадженні скарбів, а на-
самперед у розвитку зовнішньої торгівлі, досягненні активного сальдо торговельного балансу.
Звідси – теоретична аргументація політики протекціонізму, спрямованої на стимулювання розвит-
ку експортних галузей промисловості (надання субсидій, експортних премій, звільнення від пода-
тків та ін.). Згідно з теорією „торгового балансу пізніх меркантилістів” держава стає тим багат-
шою, чим більшою є різниця між кількістю вивезених та ввезених товарів.
Монкретьєн Антуан (1575–1621) – французький представник зрілого меркантилізму. У
“Трактаті політичної економії” (1615) Монкретьєн вперше вводить в науковий оборот термін
“політична економія”, який згодом стане назвою цілої науки – економічної теорії. Цей термін він
вживає у значенні “національна економіка, державне господарство”. Монкретьєн не ототожнює
багатство з грошима, вважаючи останні лише передумовою добробуту країни. Зовнішню торгівлю
він розглядає як “гру з нульовою сумою”, як обмін, в якому виграш однієї сторони є одночасно
втратами для іншої. Він обґрунтовує політику торговельного балансу і заходи державного протек-
ціонізму, які сприяли б розвитку мануфактур, мореплавства і торгівлі.
Мен Томас (1571–1641) – англійський представник зрілого меркантилізму, директор першого
в світі акціонерного товариства – Ост-Індської компанії (1600). У працях “Роздуми про торгівлю
27
