Page 34 - 2575

Головна праця А.Сміта – “Дослідження про природу і причини багатства народів” (1776) була
енциклопедією економічних знань того часу, в якій він з геніальною інтуїцією окреслив шляхи по-
дальшої диференціації економічної науки.
Вихідним положенням теоретичної системи Сміта стало з’ясування спонукальних мотивів
економічної діяльності. Він вводить поняття “економічної людини” і розглядає людське суспільст-
во, як сукупність “економічних людей”, які утворюють “міновий союз”. Створюючи продукт, об-
мінюючи його на інший або вкладаючи капітал у будь-яку справу, “економічна людина” переслі-
дує власну вигоду. Однак “у цьому випадку, як і в багатьох інших, вона невидимою рукою спрямо-
вується до мети, яка зовсім не входила в її наміри... Переслідуючи свої власні інтереси, вона часто
більш ревно слугує інтересам суспільства, ніж тоді, коли свідомо намагається це робити”.
Дія “невидимої руки” – лейтмотив методології “Багатства народів”. Сміт доводить, що госпо-
дарська діяльність підпорядкована об’єктивним закономірностям “природного порядку”. За умов
“працюючої конкуренції” вони визначають ту економічну поведінку всіх господарюючих
суб’єктів, яка зрештою забезпечує економічну ефективність і суспільну гармонію, максимізацію
вигоди для всіх і кожного. Тому Сміт був прихильником економічного лібералізму, невтручання
держави в економічне життя.
Державі він залишає функції охорони прав власності, забезпечення національної оборони,
утримання суспільних установ (правосуддя, освіта та ін.). Він вимагав скасування державної рег-
ламентації промисловості і торгівлі, вільної торгівлі землею, свободи переміщення робочої сили і
товарів, заміни політики протекціонізму політикою вільної торгівлі. Доцільність політики свободи
торгівлі Сміт обґрунтовує на основі власної теорії абсолютних переваг. Разом тим Сміт відзначає,
що ринковий механізм працює ефективно лише у відповідному інституційно-правовому середо-
вищі, забезпечення якого дозволяє звести економічну роль держави до ролі “нічного сторожа”.
Рекомендації Сміта щодо економічної політики держави залишаються актуальними і сьогодні:
“для того, щоб підняти державу з найнижчої сходинки варварства до найвищого рівня добробуту,
потрібні лише мир, необтяжливі податки і терпимість в управлінні; решту зробить природний
плин подій”.
На думку А. Сміта найважливішим чинником підвищення продуктивності праці є поділ праці
та її спеціалізація, вплив яких Сміт аналізує на прикладі шпилькової майстерні. Вчений вважав,
що поділ праці породжується людською “схильністю до обміну”.
Капітал у Сміта виступає головною рушійною силою економічного прогресу. Це запаси про-
дукції, що використовуються у виробництві, створюючи за допомогою праці нові блага, і прино-
сять прибуток. Головним чинником нагромадження капіталу Сміт вважав ощадливість.
У “Багатстві народів” були системно викладені практично всі основні проблеми, які станов-
лять структуру сучасної економічної теорії. “Багатство народів” стало відправною точкою для на-
укових досліджень багатьох наступних поколінь економістів, теоретичні концепції яких стали або
розвитком вчення Адама Сміта, або його критикою. У деталях побудованої Смітом теоретичної
системи наступні дослідники знайдуть певні протиріччя і недоліки, але всі будуть визнавати велич
цієї системи, глибину аналізу та силу теоретичних узагальнень. “Багатство народів” А.Сміта стало
і понад 200 років залишається “економічною біблією” всього цивілізованого світу.
Рікардо Девід (1772–1823) – видатний англійський економіст епохи. Основна праця – “Осно-
ви політичної економії та оподаткування” (1817). Рікардо зробив визначний внесок у дослідження
економічних законів і взаємозв’язків у суспільстві. Він став послідовником і водночас активним
опонентом окремих теоретичних положень спадщини А. Сміта.
Рікардо першим в історії економічної науки в основу своєї теоретичної системи свідомо пос-
тавив теорію трудової вартості, з позицій якої розглядав всі економічні процеси, закони і катего-
рії. На відміну від Сміта, Рікардо вважав, що вартість не складається з трьох основних видів дохо-
дів – заробітної плати, прибутку і ренти, – а розпадається на ці три частини, визнаючи тим самим
первинність вартості відносно даних форм розподілу. Основою формування цін Рікардо вважав не
попит і пропонування, а витрати.
Ряд праць Рікардо присвячений проблемам грошового обігу. Він стає прихильником кількіс-
ної теорії грошей, фактично відступивши від визначення їх вартості затратами праці: в процесі
обігу сукупна маса товарів протистоїть всій масі грошей, співвідношення цих величин визначає
рівень цін і вартість грошей. Рікардо систематизував теорію ренти. Він вважав, що коли країна має
надлишок плодоносних земель, ренти не існує. Але коли в обробку залучаються землі гіршої
якості, то вартість сільськогосподарської продукції визначається витратами праці на цих, відносно
гірших ділянках, тоді на кращих землях виникає рента. Одним з положень теоретичної системи
Рікардо є уявлення про те, що економічний розвиток суспільства рано чи пізно повинен загальму-
ватися через обмеженість природних ресурсів, дію закону спадної родючості землі та падіння
норми прибутку, яка є стимулом до інвестування.
Всесвітню славу Рікардо здобув як “співець свободи торгівлі”, яку він відстоював як в теорії,
так і в англійському парламенті, обґрунтувавши її вигоди на основі теорії порівняльної переваги.
Рікардо довів, що коли кожна країна спеціалізується на випуску тих товарів, у виробництві яких
вона має найбільшу відносну ефективність (менші альтернативні витрати), міжнародний обмін є
взаємовигідним навіть тоді, коли країни суттєво різняться за рівнем свого економічного розвитку.
32