Page 35 - 2575

Особливості розвитку ринкового господарства в Франції (середина XVII - середина XIX
ст.). Висвітлення цих процесів у теоріях Ж.Б.Сея та Ф.Бастіа. Промисловість у Франції розвива-
лася дещо в іншому напрямку і дещо більш низькими темпами, ніж в Англії. Але і тут технічна ду-
мка не залишалась на місці.
У 1805 році Л. Жаккар винайшов верстат по виробництву візерункових шовкових тканин.
У 1810 році Ф. Жирар винайшов льонопрядильну машину й одержав за це премію в мільйон фра-
нків.
У тому ж 1810 році саме у Франції винайдена технологія промислового консервування продук-
тів, завдяки чому голод у Європі іде в минуле, принаймні в мирний час. Наполеон не вважав за потріб-
не засекретити цей винахід, у чому деякі експерти по військовій економіці бачать його фатальну
стратегічну помилку. Проте промисловий розвиток країни звичайно поступався її фінансовому роз-
витку. На початку XIX століття організується ряд значних банків із державною участю:
Французький банк.
Поземельний кредит.
Спонукальний кредит, а в 1818 році перша ощадна каса.
У 1865 році заснований банк «Ліонський кредит», що спеціалізується на розміщенні у Франції
закордонних позик.
Парижська біржа, вартість цінних паперів якої зросла з 10 млрд. франків у 1850 році до 35
млрд. у 1870-м, стала світовим центром облігаційної торгівлі.
Країною зразкової індустріалізації багато економістів-історіографів вважають Англію, в порів-
нянні з якою Франція виглядає країною незавершеної, майже невдалої індустріалізації. Це підтвер-
джує і більш низький темп її економічного росту, і менше поширення машинної техніки, і більш ар-
хаїчна структура економіки з переважанням сільського господарства і ручного сектора промислового
виробництва.
Але є й інша думка. Різниця в ступені і темпах індустріалізація обумовлена розходженням у її фо-
рмах і методах.
Англійські промисловці в силу об'єктивних умов (мале населення, дорога робоча сила) були
змушені збільшувати капіталовитрати і спеціалізуватися на випуску тієї продукції, у виробництві якої
найбільший ефект дає застосування машин. Це із самого початку призвело в Англії до бурхливого під-
несення базових виробництв і галузей, що постачають сировину і напівфабрикати — кам'яне вугілля,
метал, пряжу. Тут вони були «відправною крапкою і рушійною силою промислової революції».
Навпаки, французькі промисловці, що керували внаслідок аграрного перенаселення деше-
вою робочою силою, були зацікавлені в найбільш повному використанні витрат праці й орієнтували-
ся на виробництво товарів, що потребують ручного опрацювання. Тому у Франції піднесення базових
виробництв було відстрочено на користь обробної промисловості, що випускає готову до споживання
продукцію.
Якщо взяти до уваги різницю в прирості населення, то промисловий ріст Франції виявиться (в ба-
гато разів) більш швидким, оскільки відбувався в умовах уповільненого росту населення.
Населення Франції на початку століття складало 25 мільйонів чоловік, Англії — менше 10,
наприкінці століття — 50 і більш 40 мільйонів відповідно.
Сей Жан Батист (1767–1832) – французький економіст, професор політекономії. Основні
праці – “Трактат політичної економії” (1803), “Катехізіс політичної економії” (1817), “Повний
курс практичної політичної економії” (1828). Відомий як автор двох теорій, які стали фундаме-
нтальними у сучасній мікро- та макроекономіці – теорії “трьох факторів виробництва” та теорії
реалізації (“закону ринків Сея”).
Сей вважав, що вартість і багатство створюються витратами трьох виробничих факторів –
праці, землі і капіталу, які рівноправно беруть участь у процесі виробництва, мають власну проду-
ктивність, створюють відповідну частку продукту і породжують відповідні доходи – заробітну
плату, ренту та прибуток. Це трактування стане основою факторного аналізу і методу виробничої
функції. Він запроваджує поняття “підприємливість” – талант організовувати виробництво та
управляти ним, тобто оптимально поєднувати фактори виробництва. Сей з’ясовує походження до-
ходу підприємця: це винагорода власнику капіталу за ризик (процент) та виконання управлінських
функцій (прибуток).
Сей беззаперечно сприйняв принципи економічного лібералізму А.Сміта і вважав, що у випа-
дку реалізації цих принципів створюється об’єктивна неможливість виникнення ні надвиробницт-
ва, ні недоспоживання суспільного продукту. Виробництво товарів та послуг породжує доходи,
достатні для реалізації виробленого суспільного продукту. Це положення одержало назву закону
Сея і стало широко відоме в формулюванні Дж. М. Кейнса: "пропонування створює попит".
Воно стало підставою для фундаментального висновку класичної теорії про можливість безкризо-
вого розвитку ринкової економіки.
Бастіа Фредерік (1801–1850) – французький економіст. Основна праця – “Економічні гар-
монії” (1850). Відомий як автор теорії послуг та теорії гармонії інтересів, представник лібераль-
ного оптимізму.
Виробництво Бастіа трактує як обмін послугами, внаслідок якого створюється корисність
(цінність), що втілюється у готовому продукті. Сприйнявши теорію трьох факторів виробництва
33