Page 23 - 2575

–майно, яким раб міг розпоряджатися, укладати на його основі господарські угоди. Пекуліум не був
власністю раба, у будь-який час він міг бути відібраний паном, але породжував деяку матеріальну
зацікавленість раба в результатах праці і нерідко ставав матеріальною основою існування його сім’ї.
Поступово відносини пекуліуму поширилися в сільському господарстві.
Той факт, що праця рабів була малоефективною, не залишився поза увагою сучасників. Знаму-
нитий римський письменник, власник вілли Луцій Колумелла (І ст. н.е.) у трактаті “Про сільське го-
сподарство” зазначав, що раби погано погано дбають про врожай та погано випасають худобу, від-
дають її для роботи в інші руки. Вихід із становища, що склалося, він бачив у використанні праці
колонів, якими ставали вільновідпущенники та раби, які отримували пекуліум. Проте колонами мо-
гли стати й особи вільного походження, перш за все орендарі, і навіть дрібні землевласники, які ря-
туючись від пограбувань та утисків вступали під патронат магнатів, перетворюючись на колонів.
Праця рабів поступово витісняється із сфери виробництва.
Таким чином, відбувається феодалізація відносин у Римській державі. В 338 р. розпочинається
процес юридичного покріпачення колонів: їм забороняється залишати маєтки. Колонат став важли-
вою складовою частиною феодального устрою, що формувався в Римській імперії.
Найважливішою проблемою стародавньоримської літератури залишалася проблема рабства,
його виправдання, організації і методів ведення великих рабовласницьких господарств (латифун-
дій). До цих проблем зверталися Катон Старший (234—149 рр. до н. є.), Варрон (116—27 рр. до н.
є.), Колумелла(І ст. н. є.).
Трактат Катона "Про сільське господарство" відобразив період підйому римського рабовлас-
ницького виробництва. Його ідеалом було в основному натуральне господарство, яке забезпечува-
ло передусім свої потреби. Однак не виключалася і торгівля, яка дозволяла реалізувати частину
надлишкової продукції і придбати те, що не могло вироблятися власними силами. Велике місце у
праці Катона займають поради щодо утримання рабів, використання їх праці, методів експлуата-
ції. Автор відносив рабів до знарядь праці, радив утримувати їх у суворості, залежно від старанно-
сті, раціонально експлуатувати їх працю. Катон вважав доцільним купувати рабів у юному віці,
виховувати їх у покорі, в дусі, який необхідний господарю. Передбачаючи можливі незадоволення
і виступи рабів, Катон радив підтримувати в їх середовищі ворожість, провокувати конфлікти, не-
згоди між ними, вчасно звільнятися від старих і слабих. Раби каралися за найменшу провину. Хар-
чі, одяг, житло мали відповідати їх становищу знаряддя, яке розмовляє. Всі ці поради Катона наці-
лені на забезпечення раціонального ведення великого рабовласницького гослодарства.
Погляди Варрона викладені утрактаті "Про сільське господарство". У своїх працях Варрон ві-
дтворив, з одного боку, більш розвинені форми рабовласництва, вищий ступінь розвитку великих
рабовласницьких економік, з іншого — нові явища соціально-економічної обстановки, пов'язані із
поглибленням протиріч, які все більше пронизували економіку Римської рабовласницької держа-
ви. У своєму трактаті Варрон висловлює серйозне занепокоєння долею рабовласницьких госпо-
дарств. Він ставить за провину рабовласникам те, що вони відійшли від справ, живуть у містах,
переклавши обов'язки організації виробництва на латифундіях на управляючих. Автор шукає шля-
хи зміцнення економіки не лише у розвитку землеробства, але і тваринництва, у застосуванні аг-
рономічних наук, зростанні інтенсивності виробництва, удосконаленні методів експлуатації рабів,
у використанні матеріальної заінтересованості та ін. Варрон надавав великого значення спілку-
ванню з рабами, формам їх експлуатації. Рабів він відносив до одного з трьох видів сільсько-
господарських знарядь — такого, що розмовляє. Два інші види знарядь, за його класифікацією, це
німі (інвентар) і ті, що відтворюють нечленороздільні звуки (робочі тварини).
У пошуках виходу із кризи римський вчений Колумелла віддає перевагу більш продуктивній
праці вільних виробників, ставить питання про необхідність відмовитися від праці рабів, про
використання колонів (у Стародавньому Римі — орендар невеликої ділянки у великого землевлас-
ника).

Змістовний модуль 4. Господарство та економічна думка суспільств Європейської цивілізації
в період середньовіччя (V – XV ст.).

Загальна характеристика господарського розвитку держави франків у V-Х ст. Форми зе-
мельної власності в Західній Європі. Розвиток господарства країн Європи епохи Середньовіччя
пройшов три періоди:
Перший –V-Х ст. –період генези –сформувалися і утвердилися визначальні риси феодального
господарства.
Другий –ХІ-ХV ст. –період зрілості –розвиток міст і товарного господарства, феодального гос-
подарства в умовах внутрішньої колонізації.
Третій –ХVІ –перша половина ХVІІІ ст. –період зародження ринкових форм виробництва,
з’явилися ознаки індустріальної цивілізації.
Ці періоди називають раннім, розвинутим та пізнім феодалізмом.

21