Page 20 - 2575

У VI-IX ст. більшість європейських та східних авторів ведуть мову про етнічні угруповання,
які проживали на території України під назвою склавіни (термін “склавіни” трансформувався у
“слов’яни”).

Змістовний модуль 3. Особливості господарського розвитку та економічної думки періоду
формування світових цивілізацій (VІІІ ст. до н.е. – V ст. н.е.).

Особдивості господарського розвитку Давньої Індії та Китаю та його відображення в
памятках економічної думки. Землеробство високого рівня, а також тваринництво були основ-
ними видами господарської діяльності в Стародавньому Китаї та Індії. В долинах рік Інд і Ганг в
Індії та Хуанхе і Янцзи у Китаї зрошувальне землеробство зародилося вже у IV тис. до н.е. На ви-
сокоурожайних полях землероби збирали по два урожаї в рік бавовни, цукрової тростини, рису,
пшениці, проса, льону та інших культур. Високого рівня розвитку досягли ремесла — ковальство,
ткацтво, гончарство, ювелірна справа тощо. Бурхливо розвивалася торгівля, яка мала регіональну
спеціалізацію.
Писемними джерелами Стародавньої Індії є переважно релігійні трактати, в яких економічні
проблеми розглядаються лише у контексті певних нагальних соціальних та політичних завдань.
Найважливішим з них вважається “Артхашастра” – вчення про доходи (ІV ст. до н.е.). Це трактат
про мистецтво державного управління. Головною метою економічної діяльності держави вважа-
ється поповнення скарбниці. Основними джерелами доходів названі прибутки від державних (ца-
ревих) підприємств, а також податки, мито та штрафи, що стягувалися з населення. До економіч-
них функцій держави віднесені: заселення та облаштування нових земель; надання земельних ді-
лянок за умов сплати податків; будівництво іригаційних споруд; виділення коштів на розвиток то-
ргівлі та ремісництва; фінансування громадських робіт. У трактаті висловлені міркування щодо
необхідності досягнення “активного” державного бюджету шляхом скорочення видатків і збіль-
шення доходів, суворого обліку розподілу державних доходів і видатків у спеціальних книгах.
Аналогічні ідеї з’являться в Європі лише дві тисячі років по тому.
Економічна думка Стародавнього Китаю розвивається як складова тогочасних філософських
та політичних учень, основними з яких були конфуціанство, легізм, даосизм та моїзм (IV-III ст. до
н. е.). Конфуціанство, перетворившись на державну ідеологію, чинило вплив на соціально-
економічний та політичний розвиток Китаю протягом майже двох тисячоліть. Конфуцій (Кун-цзи,
551–479 рр. до н. е. ) запропонував програму морального вдосконалення людини як запоруки за-
безпечення стабільності соціально-економічного устрою країни. Він розглядав державу як велику
родину, а її правителя – як батька народу, який повинен прагнути зробити своїх дітей багатими і
щасливими. Для цього потрібно забезпечити більш рівномірний розподіл доходів, зменшити по-
датки і залучати народ до громадських робіт так, щоб не завдати шкоди землеробству. Конфуцій
вважав, що праця примножує багатство, отже, є його джерелом. Він виділяє такі природно-
виправдані форми власності: велика спільність (колективна власність селянських общин) та осо-
бисте володіння родової аристократії.
Представники легізму – альтернативної течії суспільної думки – вважали, що державне управ-
ління повинно ґрунтуватись не на моральних засадах, а на досконалому законодавстві й обґрунто-
вували необхідність реформування економіки. Представники моїзму проповідували природну рів-
ність людей, заперечували привілеї знаті, обґрунтовували необхідність розвитку виробництва. Іде-
ологи даосизму створили одну з перших в історії людства соціальних утопій.
Особливе місце в історії старокитайської економічної думки займає колективний трактат “Гу-
ань-цзи” (ІV –ІІІ ст. до н.е.) – близько 500 праць кількох тисяч вчених, які працювали в своєрідній
академії – “Палаці наук біля Західних воріт”. Програма державного регулювання економіки, ви-
кладена у трактаті, передбачала: захист національної економіки від стихії ринку шляхом держав-
ного регулювання цін; стабілізацію економіки шляхом прискореного розвитку землеробства й
створення державних запасів зерна; проведення оцінки земель і впровадження гнучкого земельно-
го податку; заборона відривати селян від праці на землі; формування державних фінансів без вве-
дення прямих податків; контроль за грошовою емісією з метою забезпечення високої купівельної
спроможності грошової одиниці.
Господарський розвитокк Давньой Греції. Реформи Солона. Економічні погляди Ксено-
фонта, Платона, Арістотеля. Криза рабовласництва на Близькому Сході призвела до занепаду
Вавилонського царства і Єгипту, які стали жертвою персидських завоювань. 525 р. до н.е. Єгипет
завоювали перси. Однак цей режим відроджується в нових країнах Середземномор’я, куди
поступово перемістилися центри Стародавнього Світу.
У світовій історії розпочався новий період, відомий під умовною назвою античний (від лат. An-
tiguns –давній). Хронолагічно він охоплював першу половину І тис. до н.е. –першу половину І тис.
н.е. В період античності рабовласництво досягло певного розквіту.
Держави, які склалися на базі античної громади (Греція, Рим) набули рис класичного рабства.
Становлення античної економіки відбувалося в масштабах невеликих полісів (міст-держав), найчас-

18