Page 27 - 256_
P. 27

стандартній  формі.  При  стандартній  формі  запису  рівняння
                            перетворюється  таким  чином,  щоб  коефіцієнт  при  вихідній
                            величині  був  рівний    одиниці.  При  цьому  коефіцієнт  перед
                            вхідною  величиною  в  правій  частині  рівняння  стає  рівним
                            передавальному  коефіцієнту,  а  коефіцієнти  при  похідних
                            вихідної  величини  будуть  мати  розмірність  часу  в  степені,
                            рівній  порядку  відповідної  похідної.  Наприклад,  рівняння
                            другого порядку
                                              pa  2    a  p   a      pbty      b    tx    (2.6)
                                          0      1     2          0    1
                                                                             a
                            шляхом  ділення  всіх  членів  на  коефіцієнт     2   може  бути
                            приведене до стандартної форми
                                               2
                                               T  2  p  T  p 1     kty    Tp 1    tx   ,    (2.7)
                                            2      1
                                                                2
                            де  k   b  a  ;T   b  b  ;T   a  a  ;T   a  a  .
                                    1   2      0  1  1   1  2  2     0  2
                                  Коефіцієнти  T  , T  , T   називають  сталими  часу.  Вони
                                                    1   2
                            характеризують  динамічні  властивості  елемента.  Часто  при
                            дослідженні  автоматичних  систем  виявляється  вигідним
                            перехід  від  природного  часу  t,  виміряного  в  секундах,
                            хвилинах, до так званого безрозмірного (відносного) часу  t .
                            Цей  перехід  здійснюють  за  допомогою  деякого  сталого  (в
                            загальному  випадку  –  довільно  вибраного)  множника  T ,
                                                                                          M
                            який має розмірність часу.
                                                         t   t  T .                  (2.8)
                                                                M
                                  Як  множник  T   часто  беруть  сталу  часу  одного  з
                                                   M
                            елементів,  що  входять  в  систему.  Величину,  обернену  до
                            множника  T ,  називають  масштабом  часу  і  позначають
                                          M
                             m   1  T .
                              t     M
                                  Оператор k-кратного диференціювання за безрозмірним
                                       k
                                                 k
                            часом  p     d  k  d  t   зв’язаний  із  звичайним  оператором
                                                 k
                            диференціювання  p      d  k  t d  k   співвідношенням
                                                         k
                                                            p   p  k T  k  .          (2.9)
                                                                 M


                                                           22
   22   23   24   25   26   27   28   29   30   31   32